Через призму років виникнення і розвиток самого центру району -Вовчанська - умовно можна розбити на два періоди. Перший - час існування Вовчанського городища VІІІ-ІХ ст. нашої ери. Це стародавнє місто належало хазарам. Занепад городища пов’язаний із вторгненням зі сходу кочових племен, в першу чергу монголо-татар.
Другий період - час освоєння цієї місцевості козаками та остаточне закріплення слов’янського населення на нинішній території.
На Слобожанщині в ХVІІ столітті організуються козачі полки, які несли тут сторожову службу. Зокрема, безпосередньо Вовчанськ, як місто, заснований і заселений був козаками, які входили до складу Чугуївського полку та несли службу на Нежегольському городищі. В 1674 році на річці Вовчі Води з’явилися українці на чолі з Мартином Старочудним. Він і вирішив заселити місцевість вздовж річки Вовчі Води. З цією метою надіслав листа царю, в якому просив дозволу побудувати місто, заснувати слободи і села з фортецями та сторожами. Указом царя Олексія Михайловича - батька більш відомого імператора Російської імперії Петра І такі землі були дані Старочудному. З початку сімнадцятого століття і до 1765 року слобода Вовчі Води вже зветься військовим сотенним містечком “Вовчанським” Харківського козачого Слобідського полку.
Свого часу до складу Вовчанського повіту входило далеко більше територій і населених пунктів, ніж зараз. Згодом сталося навпаки - в післявоєнні роки існував ще й Салтівський район з центром у селі Старий Салтів.
Наприкінці 1923 року після здійснення адміністративної реформи на території Вовчанського повіту було утворено п’ять районів, в тому числі і Вовчанський, 80-річчя якого ми відзначаємо нинішнього року. Звісно, що 80- не триста з лишнім, а саме стільки минуло з часу утворення центру району, міста Вовчанська.
Однак на зазначене 80-річчя припадає велетенська кількість подій. З 1923 року почався активний розвиток промисловості. У листопаді 1927 року стала до ладу фабрика по виробництву хусток. 1928 - ткацька фабрика. Здійснювалися великі роботи по реконструкції і розширенню маслозаводу. Фото №1 У 1930 році відкрилася швацька майстерня, почала діяти інкубаторна станція
В 1937 році стала до ладу фабрика дитячого взуття, були організовані дві промартілі - по виробництву кондитерських виробів та пошиву і ремонту одягу Поповнилися новою технікою та розширилися інші підприємства
В 1939 році відкрито ковальсько-ремонтну та слюсарно-механічну майстерні, розширення взуттєвої фабрики дозволило збільшити випуск продукції втричі. 3 1938 року ткацька фабрика опанувала виробництво килимів. Було відкрито ше ряд інших підприємств, магазинів, установ та закладів.
У 1936 році у Вовчанську відкрито ще одну семирічну школу, загалом же тут діяло три середніх та дві семирічних школи.
У місті діяло три технікуми: педагогічний, механізації сільського господарства та медичний. Фото №2 3 1931 року відкрито районну колгоспну школу.
В клубі, починаючи з 1937 року, демонструвалися звукові кінофільми. А у 1935-1937 роках у місті гастролював Харківський оперний театр.
У Вовчанську працювали районна, дитяча та кілька профспілкових бібліотек, сукупний книжковий фонд яких складав біля 77 тисяч книжок.
3 початком війни населення активно допомагало фронту Зокрема, з листопада 1941 року до квітня 1942 року людьми було зібрано близько 200 тисяч карбованців для будівництва танкової колони та ланки літаків винищувачів.
Під час війни район двічі був окупований німцями. 6 листопада 1941 року у Вовчанськ увірвався розвідувальний загін німців. Однак вже 11 листопада фашисти місто залишили і до кінця листопада 1941 року Вовчанськ став прифронтовим містом. Ворогом була захоплена південно-західна частина району, німецька оборона розташувалася на правому березі Дінця. Фото №3 Однак 13 червня німці почали новий наступ, і 30 червня ворог великими силами прорвав оборону північніше Вовчанська. Почалася друга окупація району, яка тривала до 9 лютого 1943 року. За сім місяців свого перебування у Вовчанську німецькими військами було страчено 770 жителів міста і району, 1700 людей, переважно дівчат, відправлено до Німеччини на примусові роботи. А згідно акту, складеного після звільнення Вовчанська, німці за цей період нанесли збитків на суму 1162624784 карбованця в довоєнних цінах. Було зруйновано всі промислові підприємства, залізничну станцію, школи, медичні заклади, МТС тощо.
Активну участь у боротьбі проти окупантів брали партизани, на території району діяло 3 партизанські загони, які очолювали І.Шепелєв, Д.Лещенко, М.Синельников.
Загалом за подвиги, здійснені радянським солдатами та офіцерами під час війни, чотирнадцяти нашим землякам було присвоєне високе звання Герой Радянського Союзу.
Післявоєнний період характерний, перш за все, активним процесом відбудови зруйнованого фашистами народного господарства. В 1960 році почалося спорудження Печенізького водосховища, для чого довелося переселити мешканців багатьох населених пунктів, розташованих вздовж Сіверського Дінця. Таким чином утворювалися нові села.
А вже нещодавно, у 1992 році новосілля справили перші переселенці із зони, забрудненої внаслідок аварії на ЧАЕС, у новому селищі району – Вільчі. Зараз тут мешкає близько півтори тисячі людей. Вільча – єдиний населений пункт у районі, де всі будинки мають повний набір комунальних вигод: опалення, централізовані водопостачання і каналізацію. Фото №4 Та до початку створення у Вовчанську агрегатного заводу – 1970 рік - подальший розвиток інфраструктури міста і району гальмувався двома суттєвими факторами: відсутністю природного газу і централізованої каналізаційної мережі. Поява обох цих чинників цивілізації дозволила вести активно житлове будівництво у місті, а магістралі природного газу поступово розгалужувалися по району, і сьогодні майже половину населених пунктах Вовчанщини газифіковано. На початку 2000 року зрушила з міста і проблема газифікації Старого Салтова, за активною участю народного депутата України С.Гавриша сюди з боку Чугуївського району тягнуть газопровід.
Роки самостійності незалежної України також позначилися на подальшому розвитку району. Хоча частина підприємств взагалі припинила своє існування, в той же час тимчасова стагнація деяких інших підприємств слугувала приводом для їх відновлення і зміцнення. Яскравим прикладом цьому, зокрема, є діяльність Вовчанського м’ясокомбінату. Тут не лише відновили випуск продукції, а й суттєво розширили її асортимент та географію збуту, сьогодні ковбаси з Вовчанська можна зустріти у продажу у багатьох містах України. Фото №5 Зараз за своєю територією Вовчанський район займає друге місце серед районів Харківської області : його загальна площа складає 1888,1 кв.км. Він розташований у північно-східній частині Харківщини і межує з Великобурлуцьким, Печенізьким і Харківським районами області, а також із Шебекінським і Волоконівським районами Бєлгородської області Російської Федерації. Загальна протяжність державного кордону з Росією складає 117,5 км.
До адміністративного складу району входять міська, 3 селищних і 23 сільських територіальних громади. У районі нараховується 95 сільських населених пунктів.
Нині у районі проживає 54942 жителів, чоловіків – 25123, жінок – 29819, з них міського населення – 30938, 24004 – сільського населення. Середній вік населення – 41,9. Із загальної кількості всіх жителів району 31,9 %. пенсіонерів. Фото №6 Основною водною артерією є річка Сіверський Дінець, ліва притока Дону. У межах району вона протікає на протязі 42 км, з них 35 км являє собою верхню частину Печенезького водосховища.
Поява на території Вовчанщини великої водойми, оточеної з усіх боків лісами, листяними і сосновими, зробило його привабливим для відпочинку харків'ян. Більше 60 баз і будинків відпочинку виникло на берегах водосховища. Хоч зараз не всі ці оздоровчі комплекси задіяні цілком, а число відпочиваючих зменшилося, природа від цього, відверто говорячи, тільки виграла. Фото №7 На території району в Сіверський Донець ліворуч впадає річка Вовча з лівими припливами р. Плотва, р. Пільна, р.Хотімля, із правим- р. Хотімелька.
Загальна довжина ріки Вовча 90 км, довжина по території району – 58,3 км.
На території району функціонує 3 мисливські господарства
Щедро наділили природа наш район і лісовими угіддями як природного походження, так і штучно вирощеними. Сосновим лісам початок поклав голова Вовчанської земської управи В.Г.Колокольцов. Фото №8 Вовчанський Держлісгосп Харківського державного лісогосподарського об'єднання розташований у північно-східній частині Харківської області на території трьох районів – Вовчанського, Чугуївського і Харківського. Загальна площа – 27982 га, у тому числі покритих лісом – 26243 га.
Переважна частина насаджень сосни і дуба розташована на берегах Печенізького водосховища і виконує важливу грунтозахисну, водоохоронну та санітарно-гігієнічну функції. На території Держлісфонду розташовано 70 баз відпочинку. У лісових масивах лісгоспу живуть лосі, козулі, кабани, олені, вовки, лисиці. Фото №9 На Вовчанщині зараз діє 14 промислових підприємств авіаційної, легкої, харчової, деревообробної, лісової промисловості і машинобудування.
В умовах ринкової економіки більшість підприємств виробляє продукцію, що користується постійним попитом на Україні, у країнах СНД і далекого зарубіжжя. Насамперед, це вироби ВАТ ”Вовчанський агрегатний завод” (голова правління Антоненко Олександр Анатолійович), ЗАТ “Вовчанський олійноекстракційний завод” ( голова правління Сизов Олексій Антонович), Вовчанський держлісгосп (директор Діденко Микола Іванович). Фото №10 Іншою важливою галуззю економіки району є сільське господарство. Сільськогосподарські угіддя займають більше 138 тис.га, серед яких 113,5 тис.га ріллі. До складу АПК району входить 42 агроформування нового типу, 120 фермерських і ряд невеликих підсобних господарств. Серед сільгоспкультур, що вирощуються в районі, перевагу має пшениця. Основними технічними культурами є цукровий буряк і соняшник.
Незважаючи на складні погодні умови 2003 року, середня урожайність по району зернових склала 16,8 ц/га, а в ТОВ “Шестакове” – 31,7 ц/га, ТОВ ім.Т.Г.Шевченка – 31,5 ц/га, ТОВ “Хлібороб” – 26,5 ц/га, ПСП “Нива” – 24,2 ц/га.
Сільгосппідприємства району повністю забезпечили потребу в насінні озимої пшениці під врожай 2004 року, крім того було реалізовано насінневого матеріалу за межі району до інших регіонів 1750 тонн. Урожайність цукрових буряків становить в середньому по району 245 ц/га, соняшнику – 12,8 ц/га.
Одним з головних напрямків сільськогосподарського виробництва є тваринництво. У 2003 році намітилася тенденція до стабілізації і подальшого розвитку тваринництва в районі.
Кращими серед сільгосппідприємств є ПСП ”Нива” (керівник Смолович Аврам Самійлович – заслужений працівник сільського господарства), АФ ім.Т.Г.Шевченко (керівник Супрун Олег Миколайович) , АФ “Шестакове” (керівник Звєрєв Віктор Олександрович) і дослідне господарство „Гонтарівка” (керівник Золотоус Олександр Васильович ).
За 80 років велика кількість працівників промисловості і сільського господарства за свою невтомну працю була відзначена орденами і медалями. Найвищу нагороду – орден Леніна та Золоту Зірку Героя Соціалістичної праці також одержало кілька вовчан: Коваленко, Бєлінський, Дерябін, Лучко, Солодовніков. Вже за роки незалежності України високих нагород були удостоєні, зокрема, О.Золотоус, О.Супрун та інші. Фото №11, 12, 13 У 2003 році почали вестися роботи по поліпшенню зовнішнього вигляду центральних вулиць Вовчанська.
За 12 років незалежності лише у місті суттєво розширилася мережа торгівельних підприємств, хоч і не багато, але частину з них бізнесмени відкрили, споруджуючи на порожньому місці. Фото №14 Значна увага з боку районної влади, керівників підприємств і установ Вовчанщини приділяється розвитку установ соціальної сфери, і насамперед, 40 загальноосвітніх шкіл, в тому числі ліцею №2, 11 дошкільних і 3 позашкільних установ, Старосалтівського аграрного ліцею, медичного училища і Вовчанського технікуму Харківського державного технічного університету сільського господарства.
Велику допомогу одержують медичні установи, з яких: 4 лікарняні амбулаторії, 37 фельдшерсько–акушерських пунктів і 10 амбулаторій сімейної медицини. Крім того, у районі збережені установи культури: 38 бібліотек, 31 клуб, районний будинок культури, 2 дитячих музичних школи, 110 пам'ятників історії і культури та 2 музеї. Верхньосалтівский археологічний музей Салтівської культури є унікальним і відомим далеко за межами Харківщини й України. Фото №15 Вовчанщина була і залишається районом, славним своїми тямущими, ініціативними та підприємливими людьми. Хоча ми зараз ведемо мову про 80-річний період від створення району, багато з того, що тут існувало на той час, створено за активної участі голови Вовчанської земської управи В.Г.Колокольцова ще на початку 20- сторіччя. Це десятки шкіл, частина з яких і досі діють, соснові ліси, саджати які саме він і почав на пісчаних землях. Багато споруд у місті та селах створені у той час. Фото №16 А результати дійсно титанічних зусиль В.Г.Колокольцова, спрямованих на економічний і соціальний розвиток Вовчанського повіту, вилися у те, що до революції наш повіт посідав у Російській імперії друге місце серед інших таких адміністративних утворень за темпами благоустрою, розвитку освіти та культури.
Багато зробив для збереження історичної спадщини району археолог В.Бабенко. На Вовчанщині також народився та вчителював відомий письменник К.Триньов, письменник О.Досвітній, видатна оперна співачка, заслужена артистка Радянського Союзу Євгенія Семенівна Мірошниченко.
У більш пізній період значний внесок у розвиток економіки та соціальної інфраструктури міста зробили керівники району О.Кокоша, О.Сизов, директор агрегатного заводу Г.Гречихін. А перелік спеціалістів промисловості, сільського господарства, робітників та механізаторів, у різні роки за трудову звитягу відзначених урядовими нагородами, зайняв би не одну сторінку! Фото №17 Не можне не згадати і тих, хто зробив вагомий внесок у розвиток культури району. Це заслужений працівник культури України В.Громов та створений ним ансамбль танцю “Радість”, самодіяльні композитори та поети В.Максименко, М.Колкутін, В.Куліков та інші.
В останні роки все більшого значення в районі набуває відтворення духовності, на Вовчанщині існує і діє кілька церков. Близиться до завершення у Вовчанську спорудження Свято-Жено-Мироносицької церкви, яка стана справжньою окрасою міста. З новобудов такого плану слід відзначити спорудження у с.Червоноармійському Другому за кошти місцевої агрофірми імені Т.Г.Шевченка каплиці. Фото №18 На базі спортивних шкіл Вовчанська і Старого Салтова виховано немало спортсменів, які свого часу і зараз успішно виступали і виступають на обласних, республіканських, міжнародних змаганнях .
Кожному з нас, кому випало жити і працювати у районі, є чим пишатися за минуле і сподіватися на те, що традиції працелюбності, любові до рідного краю слугуватимуть на краще майбутнє.
|
