З ОСОБИСТОЇ СПРАВИ:

  Леонід Орлов  брав участь в народно-визвольній війні в Китаї в 1938 р.  Був нагороджений орденом Червоного Прапора. Брав участь в боях біля річки Халхін-Гол.  Льотчики ескадрильї під його командуванням збили 44 літаки супротивника. Старший лейтенант Орлов особисто збив 3 літаки супротивника (два винищувачі і розвідник). З вересня 1942 року на посаді командира 19-го Гвардійського винищувального авіаційного полку брав участь в боях на Вороніжському і Південно-західному фронтах. 15 березня 1943 року майор Л.А.Орлов загинув в авіакатастрофі поблизу міста Вовчанськ Харківській області. Похований в м.Вовчанськ. Одна з вулиць міста була названа його ім’ям. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора (двічі), а також монгольським орденом «За військову доблесть».

 

 

 ...У групі бойових льотчиків, прибувших в перших числах червня 1939 року до Монголії, був і Леонід Орлов. Йому йшов 28-й рік - вік для льотчика - винищувача досить солідний, хоча пілотом Леонід став всього 3 року назад. З них, 11 місяців він бився з японськими загарбниками в небі Китаю, за що був удостоєний ордена Червоного Прапора.

... Почалися бої. Леонід майже завжди літав  ведучим. За його поведінкою в повітрі стежили всі льотчики і старалися в усьому йому наслідувати. Одного разу - це було 27 червня - Орлов на чолі своєї ескадрильі вилетів на патрулювання в район гори Баян - Цаган. На висоті 3000 метрів зустріли більше 50 японських винищувачів. Не дивлячись на потрійну перевагу ворога, Орлов повів ескадрилью в атаку.  Після першої ж атаки Орлов вдало сів на хвіст ведучому групи і короткою прицільною чергою збив його. Іншими льотчи- ками ескадрильї було знищено ще 5 японських машин.

З багатьох повітряних боїв, проведених в небі Монголії, найпам’ятнішим для Леоніди Орлова був бій 22 липня. В середині дня він вилетів на прикриття танкової колони, що рухалася з Тамцак - Булака до фронту. Колона розтягнулася на декілька кілометрів.  Орлов повів льотчиків у бік фронту і помітив на сході ледве помітні дві чорні крапки. Це були японські розвідники Р-97. Атака була стрімкою і вдалою. Один Р-97 після влучної черги Орлова пішов на зниження і за Халхин - Голом врізався в сопку. Іншому вдалося втікти, і Леонід вже хотів погнатися за ним, як в цю хвилину з-за хмар зверху висипали два десятки японських винищувачів. Шестірка І-97 оточила Орлова, відокремила його від групи. Прийнявши бій, Леонід ні на хвилину не випускав ініціативу зі своїх рук, оскільки знав: оплошаєш - загинеш. Він приголомшив самураїв зухвалістю і стрімкістю атак, вижав зі своєї машини все, що вона могла дати. Орлову вдалося збити одного ворога, але при виході з атаки він сам потрапив в кліщі. Затріщав фюзеляж, були пробиті кулями масляний і бензиновий баки. Почалася пожежа, бризки від масла, що горіло, летіли в обличчя. Окуляри зірвало струменем повітря. Почала тліти куртка. Але мотор тягнув. Орлов різко кинув машину в штопор, потім свічкою злетів вгору, до хмар, кидав винищувач з одного боку в інший, потім знову каменем летів вниз. Від запаморочливих трюків ломило в скронях, але він добився свого: струменем повітря збив полум’я. Диміло лише ліве колесо. Можна було йти на свій аеродром. Але не такий Орлов!  Він пробив хмарність, набрав висоту і кинувся на японців, наводячи на них жах своїм закопченим і ще димлячим літаком. Із землі із захопленням спостерігали за сміливими і зухвалими діями радянського льотчика, захоплювалися його мужністю, стійкістю і майстерністю.

Г.К.Жуков, який стежив за боєм, особисто наказав представити льотчика до звання Героя Радянського Союзу.

У боях на Халхин - Голі ескадрилья  Орлова  в повітряних боях збила 44 ворожих літака.

... Життя майора Л.А.Орлова трагічно обірвалося 15 березня 1943 року. Того дня його полк вів важкі бої з фашистською авіацією. Льотчики мали завдання прикрити з повітря частини 3-ої танкової армії, які трьома групами проривалися з оточення в район міста Чугуєва. Орлов вів групу винищувачів на бойове завдання. Це був 4-й того дня бойовий виліт. У районі Вовчанська на літаку командира відмовив мотор. Висота дозволяла викинутися з парашутом. Але Леонід менше всього думав про себе. Він вирішив врятувати машину і при вимушеній посадці загинув.

 

З останнього листа Л. Орлова:

«Мила Тосенька, голубонька моя!  Вибач, що зат- римався з відповіддю. Немає у мене вільного часу. Навіть сплю мало. Скоро Україну очистимо. Як перескочимо Дніпро, там вже, вважай, Гітлеру заупокійну зіграємо.  І давай, Тосюля, домовимося: у паніку ти не кидайся, не зневіряйся. Вижити у війні ніхто гарантій дати не може і не дасть. У нас, льотчиків, золоте правило є: безглуздо не віддавати своїх життів. Як мовиться, вмирати так з музикою, як це зробили Микола Гастелло і Віктор Та- лаліхин. Загинули гідно і сповна помстилися лютому ворогові. Німці не зробили жодного тарану, а ми їх робимо десятками. Тут нерви потрібні сталеві і сталевий характер».