Меню сайта
Форма вхіда
Пошук
ТОП матеріалів
Найпопулярніші
Найкоментованіші
Найкращі
Найновіші
Рекомендуємо прочитати
Инфо, цифры, факты: Поиск
Коммерция: Продам прибор нормализации артериального давления
Рекомендую отказаться от медикаментов! Продам прибор нормализации артериального давления.Уникальный прибор для тех кого беспокоит давление, обладает высокой терапевтической эффективностью и может быть использован в еще более широких масштабах в качестве нетравмирующего,не вызывающего каких-либо побочных осложнений немедикаментозного средства.Прибор номинировался на Нобелевскую премию в 2008г.
тел. для справок: 050-779-14-42; 093-019-00-22 Читать далее...

Коммерция: Здоровье без врачей
ВОВЧ@НСЬК Пт, 29-03-2024, 13:29
Вітаю Вас Гость | RSS
Что здесь изображено?  
 Публикации
Головна » Статті » Верхний Салтов: Гений Места » Традиции

Народний ляльковий театр «Вертеп»
Вшановуючи предків роду, люди вірили в чари перевтілення. Тому на новорічних святах, славлячи Різдво світу (за язичницькими віруваннями) ходили колядники, ряджені зайцем, ведмедем, козою тощо, бо тоді їх, мовляв, не пізнає Мара, та розігрували вистави. Робилися також своєрідні дійства з фігурами тварин, вирізьблених з дерева. Під час вистави свічка давала тінь від фігур, які рухалися по колу, на оригінально зробленій скринці, заворожуючи не лише малечу, а й дорослих. Тим часом розповідалася казка. Серед персонажів вертепу шана віддавалася, крім тварин, ще й Бабі Язі, Смерті, Біді, Долі, Дню, Ночі, Зимі, Літу, рослинам і птахам тощо. Згодом усі ці та інші ляльки стали персонажами театралізованого дійства на два поверхи: на верхньому відбувалися вистави із життя святих на небі, на нижньому йшли сценки з народного життя.
Вертеп, - це невелика біла шафка з дощок висотою біля одного метра. Пристрій шафки дуже простий. Він складався з двох частин. Нижня частина представляла із себе підставку, а верхня - шафка, але без дверей, розділена паралельно на дві частини. Висота кожної половини верхньої частини не більш півметра, підлога у верхній частині шафки оббита білим, а в нижній - чорним смушком. Така різниця в оббивці обох частин мала своє значення. Верхня частина призначалася для показу духовної частини вертепу, а нижня - для світської частини. Підлога обох поверхів мала прорізи, по них, на спеціальних дротиках вертепник, який сидів позаду вертепу, пересував ляльку. У задній стінці вертепної скриньки були прорізані дірочки, через які хазяїн вертепу мав змогу спостерігати і за ляльками, і за глядачами. Він випускав ляльок-“артистів” і говорив за них. Поруч з хазяїном сидів його помічник - музика. Іноді вертепне дійство супроводжував хор.
У вертепі було більш 20 ляльок: два Ангела, Пастухи, Ірод, два Зброєносці Ірода, Волхви, Рахіль з дитиною, Йосип, Марія, Вісник, Смерть, Чорт, Запорожець, Дівчина, Хлопець, Російська Баба, Дід, Молода Жінка, Єврей, Єврейка, Циган з конем, селянин Антон з Козою, Жебрак Савушка. Йосип і Марія, були нерухомими. Пізніше додалися Немовля в яслах (теж нерухоме), Син Запорожця, Поляк, Полька, Шинкарка, Тесля, Змія, Циганка, Вовк, П'яниця.
Легенда про народження Христа і винищення царем Іродом немовлят склала драматургічну першооснову тієї частини тексту, яка відома під назвою канонічної, тобто релігійної, незмінної в усі часи існування вертепу і в усіх його варіантах.
Сюжет вертепного дійства був таким.
На сцені з'являються два Ангели... Один з Ангелів підходить і запалює свій світильник, що розміщувався ліворуч сцени, інший же ангел запалює світильник на іншому боці; потім вони підходять до Св. Діви Марії і Св. Йосипа і сповіщають Св. Діві, що у неї народиться Син. Після цього Ангели віддаляються.
За Ангелами з'являються на сцені Пастухи, щоб поклонитися народженому Спасителю. Відбувається відома біблійна сцена.
Розмову Пастухів було чути ще здалеку:
- Грицьку.
- А що, Яцьку?
- Вставай хутенько, та виберемо ягня.
Та прудко підемо ген-ген на гору,
Може ще й ми поспіємо упору.
Вони з'являлися на кону верхнього поверху вертепної скриньки, який саме і зображав віфліємську печеру, і між ними відбувався такий діалог:
Пастух 1-й:
От це ж і ми, Паниченьку,
Царю, Небесний владарю!
До вашої таки милості.
Оце ж бачиш: Грицько з Яцьком
Припхалися в гості.
Ось і ягнятко принесли
Із сільського стада,
Нехай наша вся
Здорова буде громада.
Пастух 2-й:
Та годі лиш тобі, Яцьку, блеяти,
Та нумо поздоровляти,
Може кому чи не час
І до стада марширувати.
Пастух 1-й:
Ге як так,
То бувай же ти, Паниченьку, здоров

Та й нам дай,
Щоб і ми таки були здорові.
А із сих чижмачків
Та взулися в сап'янові.
Благослови ж, Паниченьку,
Від нас подарок сей прийняти,
А нам позволь заспівати.
Пастухи колядували. Потім під музику танцювали відому «Дудочку».
Після появи Пастухів дія переноситься на нижній поверх: на сцену виїзджає на трійці коней Ірод і сідає на узвишшя (табуретку, що зображує трон)... Біля Ірода стають два Зброєносці з ціпками, що зображують списа. Як тільки він сів, до нього підходять Волхви, що потім відправляються у верхню половину, щоб поклонитися Спасителю.
Після волхвів до Ірода підходить повивальна бабка Рахіль з дитиною на руках... Вона просить Ірода пощадити її дітей. Ірод наказує своїм Зброєносцям прогнати Рахіль і убити дитину, що вони і виконують. На кару за цю жорстокість до Ірода з'являється Вісник, який повідомляє йому, що він умре, а тіло його буде віддано Дияволу. За Вісником з'являється Смерть у вигляді бабки з косою і відрізає Іроду голову, а Диявол, що з'явився слідом за Смертю, забирає із собою тіло Ірода. Цією сценою закінчується перша частина дійства.
Вплив народного світогляду на канонічну частину вертепу помітний і в сценах з царем Іродом, коли той, почувши про народження Христа, наказує воїнам обійти всі його «грады и пределы» і умертвити геть усіх новонароджених дітей. Цей вплив - і в поведінці воїнів, які занадто «по-земному» виштовхують повивальну бабку Рахіль, що прийшла благати царя не убивати її дитя, і в їхніх репліках -
Ступай, баба, ступай,
Здесь балов не точи...-
і в трагікомічному епізоді з воїнами, яким Ірод, відчувши свій кінець, зве-лів не пускати Смерть, та з Чортом, що тягне в пекло вже мертвого Царя. Ось текст цих епізодів:
Воїн 1-й:
Ми готові захищати
І за царя живот свій покласти.
Тримай, брат, покріпше двері,
Тримай, а то як сюди нагряне Смерть...
Воїн 2-й:
А чи ти її боїшся?
Воїн 1-й:
Та ні, та якось неловко
В глаза дивитись курносій.
Воїн 2-й:
Я знаю, що ти безстрашний,
Здивований, що вперед мене
Ходу поспішив.
Але з'являлася Смерть - кістяк з косою, і перелякані воїни тікають.
Ірод пробував сперечатися, мовляв, він - найсильніший цар і нема йому рівних, та Смерть перемагала і стинала йому голову. Чорт тягнув мертвого Царя до пекла, примовляючи:
От так беруть,
А от так несуть
Розкошників сего світа.
Цим закінчувалася перша, духовна, дія вертепної вистави.
Джерелом другої, так званої світської частини вертепної драми, без сумніву, стала усна поетична творчість українського народу. Саме ця інтермедійна частина, яка складається з окремих, не завжди зв'язаних між собою соціально-побутових сцен, і визначила національно-самобутній характер вертепної лялькової вистави, її живий, імпровізійно-злободенний характер, пов'язуючи релігійне дійство з дійсністю.
Дія відбувалася на нижньому поверсі скриньки. Вона складалася з окремих, не завжди зв'язаних між собою комічних соціально-побутових сценок, у яких діяли і Солдат, і Циган, і польський Пан, і Піп-уніат, і селянин Клим та багато інших героїв. Головним персонажем другої частини був сміливий Запорожець - Козак Мамай. Обов'язковими були побутові сценки з незмінним залицянням до жінок.
Першими виступали Дід і Баба. Вони раділи, що «діждалися, як Ірода не стало». Потім танцювали, а хор у супроводі музики співав «Ой під вишнею, під черешнею».
З'являвся Солдат і проганяв Діда і Бабу:
Який вас чорт тут розвеселив?
Зараз же потягну до офіцера,
Щоб ви знали християнськую віру.
І тут же рекомендувався глядачам:
Я солдат простий,
І не знаю красних слів.
Хоча ж я
Вітчизні - защита,
Все ж спина в мене
Завжди бита.
На Парнас же я
Літать не вмію,
А говорю,
Що розумію.
Виходила красуня Дар'я Іванівна. Взаємні милі привітання, поцілунки і танці під «Камаринську». Та бій барабана нагадував Солдатові, що час виступати в похід. Відбувалася коротка сцена прощання.
Солдата з красунею змінювали персонажі - Гусар (чи Мадьяр) і російська Баба (чи Мадьярка).
Закохана пара залишала сцену, а натомість з'являвся Циган на коні. Він продавав свою шкапу, що ледве трималася на ногах, але Циган вихваляв її на всі лади.
Далі йшли сценки Цигана з Циганчам, з Циганкою. Як і попередня, вони ніби цілком узяті з народних оповідань про циганів.
Після епізоду Поляка з Полькою з'являвся, нарешті, головний персонаж другої дії - Козак Мамай і виголошував великий монолог:
Хоч дивись на мене,
Та ба не вгадаєш -
Відкіль родом
І як зовуть
Нічичирк не знаєш.
Коли трапилось кому
У степах бувати,
То той може прізвище
Моє вгадати.
А в мене ім'я не одне,
А є їх до ката.

Так зовуть,
Як набіжиш
На якого свата...
А ти, як хоч назови,
На все позволяю,
Аби лише не назвав,
Горщиком -
За те бо полаю.
Тепер бачу на світі біда,
Що мене одцурався рід.
Не бійсь, як був богат,
До чорта Мамай-брат,
Тоді всі взнавали.
А тепер, як нічого немає,
То ніхто й не знає.
А як розживеться голота,
То й загуляє,
Тоді до чорта роду
І всякий пізнає
І далі козак Мамай згадував часи боротьби з поневолювачами, зокрема з польською шляхтою, шкодував, що залишають його сили, хоч він і готовий першої-ліпшої миті «брязнути тятивою», та так, що «мусить з поля втікати хан кримський з ордою».
Козак Мамай схилявся над бандурою, вдаряв по струнах, співав:
„Гей бандура, моя золотая…”
Далі відбувався жартівливий діалог і танець під музику жвавого «Козачка» з шинкаркою Хвеською. Потім Козак танцював ще й сам, аж доки не жалили його дві Змії.
Допомогти доброму Козакові, якого спіткало лихо, прибігала Циганка. Відбувався «таємничий» ритуал ворожіння. Запорожець, відчувши себе здоровим, дякував Циганці й танцював з нею. Та ворожка вимагала платню. Запорожець, удаючи, що не розуміє, за які послуги від нього вимагають грошей, давав Циганці «повну пазушину товчеників» і проганяв її.
Наступна сценка - в шинку. Козак засинає, напившись горілки. Епізод з Євреєм-шинкарем змінювався епізодом сонного Козака і двома Чортами. Розбуджений Чортами, Козак Мамай одного з них ловить. Відбувалася розмова з Сатаною і оглядини останнього. Сцена закінчувалася, як і попередні, повною перемогою Мамая над самим Сатаною. Поглузувавши з Чортів, Козак Мамай волів зустрітися з Попом.
З'являвся Піп-уніат.
Козак, розказуючи про свої гріхи, як ходив «по білому світу, як бив ляхів, панів, купців», прохає попа замолити його гріхи, аби розпочати знову грішити.
Піп радив козакові до «костёла ходить и часты поклоны бить».
Піп зникав, а Козак танцював і прощався з глядачами.
Фіналові вертепної драми передували сцени дядька Клима, що спо-чатку хотів позбутися шкідливої свині і то продавав її Циганові, то, нарешті, віддавав «пану бакаляру»-дяку як платню за синову науку, аж доки ненароком її не убивав.
Закінчував лялькову виставу Савочка-жебрак, який просив у глядачів “на харч, на горілку та на вертеп”.
Звичайно, усі гості клали йому в шапку, хто скільки хотів (чи міг).

Сучасний текст лялькового вертепного дійства
Дійові особи:
Каспар
Мельхіор
Балтазар
Мати Божа
Святий Йосиф
Ангел-звіздонос
Чорт Антипко
Мошко
Смерть
Козак
Ірод
Ангели
Три царі з дарами підходять до Вертепу.
Каспар (до залу):
Таємничої Персії я - той оспіваний цар,
Що сусідам своїм дає приклад іменням Каспар.
Я знайшов у пророчих пергаментах вістку вістей,
Що найвищий з царів має скоро зійти до людей.
Тож я зараз подався в дорогу. За дороговказ
Нині править зоря в небесах, незвичайна для нас,
Бо, як бачите, діти, я тут подорожний не сам,
І пророцтва такі об'явилися й іншим царям.
Мельхіор:
Я - Мельхіор, пілігрим і мудрець,
В ріднім Єгипті - учитель і жрець.
Мудрість моя мене робить царем,
Слава про мене ніколи не вмре.
Тільки засяяла в небі зоря,
Я переїхав пустелі й моря,
Завжди іду за зорею услід,
Через піски і до вас, через лід.
Балтазар:
Балтазар я - цар Індійський,
Велетенське в мене військо
І клейноди найдорожчі,
Та сьогодні я на прощі.
Мудреці, пророки, маги,
Розгортали давні книги,
Щоб усім нам сповістити:
Зійде Бог, щоб з нами жити.
Ось я з вами, добрі люди.
Залишив слони, верблюди,
Щоб до краю завітати,
де Бог-Син і Божа Мати.
Царі заходять до вертепу і стають на коліна перед яслами з Ісусом.
Каспар:
Володарю небес і землі! Ми тобі не чужі,
І тривка наша вірність дітей, що без казки і лжі.
Тож прийми від нас мирру як дар і сердечний привіт,
І пошли для нас злагоду й мир у зажурений світ.
Мельхіор:
Добре кадило - для тебе мій дар:
Ти наше світло і наш володар.
Тож покажи нам призначений плай,
Святість і розум на прощу нам дай!
Балтазар:
На колінах ще з порога
прославляю матір Бога:
Хай прийме від мене нині,
Що несу святій дитині:
Царський скіпетр і корона
Ось у самоцвітних гронах
Та в колоссі щирозлотім,
Бо родився Бог у плоті!
Мати Божа:
Ви - праведні душі,
Царі цього світу -
Світила цвітучі
Нового Завіту
Хай будуть священні
Окрилені лети:
Мислителі, вчені,
Герої й поети.
З глибини сцени надходять: Ангел з звіздою, Козак, Смерть, Мошко з куркою в кошику і Чорт. Два останні роблять балаган.
Чорт до Мошка:
Ти тут не базікай багато,
Нікому ти з нас панібратом.
Навіщо ти лізеш за нами?
Тут справа з самими панами!
Замахується хвостом на Мошка.
Мошко:
Йой, йой, йой! Який ти пан?
Де твій гонор, де жупан?
Не підходь до мене близько,
Забирай своє хвостисько!
Чорт:
Я часто буваю у раю,
Оправдання добре я маю,
Як треба Іллі догодити
Та коням підкови прибити,
Щоб віз покотився з громами.
А як тобі бути між нами?
Я ж чорт неабиякий, панський,
І навіть скажу: християнський!
Замахується рогами на Мошка.
Мошко:
Ти сюди не приступай
І хвостищем не махай,
Не стовбурч на мене рога,
Я - родина пана Бога!
Ангел-Звіздонос:
Не сваріться ви, два,
Як купці за товар!
Треба всім до мети
Чисте серце нести.
Ти, Антипку, постій
За порогом, не смій
Підійти до ясел:
То ж не віл, не осел!
А ти, Мошку, іди
У гурті, бо один
Є твій Бог, як у нас.
Нам спішитися час!
Чорт (ображений):
Як бачите, також угорі,
Де світяться місяць і зорі,
Нерівно розділюють торта,
І всякий ображує чорта!
Група заходить до вертепу; з другого боку надходять три ангели з бандурою, лірою, цимбалами. Лунає музика.
Всі (співають):
Засвітився радісний сарай,
Роздзвонився наш родимий край:
Веселяться покоління,
Припадають на коліна,
Тут наш божий рай!
Полетіла пісня аж до зір.
Біля ясел - ангел, цар і звір.
У народі нас усіх багато,
Вдармо в струни на велике свято
Iз бандур і лір!
Козак ( у синіх шароварах):
Хай від крон до коріння
Більше й менше створіння
Славить з нами як мога
Пана-гетьмана Бога!
В давнині так чинили
Наші предки та вчили
Усіх жителів хати
Добрий звичай плекати.
Смерть (танцює з косою):
Я - смерть, стара небога,
Трудяща в пана Бога,
Чи жито, чи пшениця,
Я - добра робітниця.
Люблю я жати, жати
Плоди з палати й хати,
Усе, що вже дозріло
Зі мною мати діло!
Козак:
Ти, небесна старчихо, -
Козакові не лихо;
Ми ж уміємо вмерти
Не боявшися смерті.
А як любиш косити,
Хочу ласки просити:
Нам дідух тут потрібний,
Бо то звичай наш рідний.
Смерть:
Біжу снопа нажати,
Бо мушу поважати
Всіх тих, що в битві щирі
І хлібороби в мирі.
Смерть вибігає і зараз вносить дідуха, якого Козак ставить біля ясел.
Ірод (вбігає з голою шаблею):
Я - Ірод-цар,
Я - владар мар,
І ваш вівтар
Мені тягар.
Ваш цар - дитя
Без повиття
(регоче)
Царем тут я
На все життя!
Моя тут річ:
У ясну ніч
Я справлю січ
Голів від пліч!
Мошко:
Йой - йой- йой! Чому пан-цар
Ласий на дрібний товар?
Заберіть собі цю курку,
Макагігів і ярмурку!
Ірод:
Я - цар царів
Жорстоких брів:
На царський гнів немає
Слів.
Безмежна лють
Жива як ртуть.
Кривав путь -
То влади суть.
Чорт підкрадається до Ірода:
Чорт:
Я радий цареві служити,
Бо ж треба нам царство скріпити:
Тут кожний бажає свободи,
І різного роду вигоди.
Всі хочуть права якісь мати
І матерню мову плекати,
Якісь доброчинні планети,
Самі - голодранці й поети.
Ірод:
Я - мудрий цар,
Я цар-лихвар:
Чарівний вар -
Це мій хабар.
Громаду всю
Собі куплю,
Гукну Ясу:
За ковбасу!
Козак:
Не заграю в сопілку
За кав'яр і горілку!
В нас є інші мірила,
Не страшна твоя сила!
Геть із нашого краю!
Твої штуки я знаю.
Досить царству над нами,
Скреготати зубами!
Ірод (довірливо):
Ти сам - козак,
Живеш так-сяк,
Бо всяк вояк -
Нужді свояк.
Я - цар утіх.
Хай лине сміх!
Забудь усіх
За грошей міх!.
Козак:
В першу чергу ми - люди,
Непідкупні приблуди,
Нам талярів не треба,
Ми ж - наслідники неба!
Наші цінності - цнота,
Добра слава й турбота
Про скарби в серці скриті,
Не про рило в кориті.
Мошко сіпає Козака за рукав:
Ну? Навіщо пан-козак
Робить галас, як вітряк?
Можна ті таляри взяти,
А тоді царя прогнати.
Козак (до Ірода):
Геть, лихий страхопуде!
Тут амінь тобі буде!
Ми - з Сім'єю святою
І готові до бою.
(Витягає шаблю)
Смерте, тут твоє діло:
Забирай його сміло,
Хай опудало люте
Буде зовсім забуте!
Чорт:
Я радий, що ви його збули
І справу хвостом обернули.
(до Смерті):
Той Ірод тепер - моя паска,
Віддій його душу, будь ласка!
Чорт і Смерть забирають Ірода, що пручається.
Ангел-звіздонос:
Так чортище лихе
У пригоді стає.
Мошко (до залу):
Щоб так більше в нас чортів,
То й біди було б лиш пів!
Ангел-звіздонос:
А наш славний козак
У звитязі мастак.
Його виховав степ,
Щоб беріг наш вертеп.
Хай шепочуть уста
Молитви до Христа,
Щоб нам вільна цвіла
Колосиста земля.
Святий Йосиф :
Радійте разом тут сьогодні,
Ви, дітки, вибрані Господні,
Що гарне дійство перед нами
Створили щирими словами.
Зорею ясна ще світлиця,
На день щойно благословиться,
Та вірмо всі, що день настане
Стобарвним сонцем понад нами!
Мати Божа:
Мов щире намисто
З-під снігу воскресне
Сріблисто-золотисто
Все квіття чудесне
Розстелить нам нива
Свій килим багатий
І пісня щаслива
Пробудиться в хаті.
Заграє дугою
Забута Руїна
І стане Весною
Нова Україна.
Всі співають:
Запалали свічники троїсті,
Сповістили людям добрі вісті:
З нами Князь предвічний
І вертеп щорічний
Будуть завжди і в селі і в місті.
Застеляймо столи килимами,
Хай лунає свято колядами!
Ми ж Господні діти,
Треба нам радіти:
Відчинилися небесні брами!
Козак:
Це - і казка і ява,
Те, що дійсне й уява.
Тут усього доволі:
Перцю, цукру і солі.
Тож беріть по відерцю
Те, що миле для серця.
Доплелося вінець,
Тут і дійства Кінець.
Різдвяне вертепне дійство “Ряжені”
Перед Різдвом Христовим з хати в хату, крім колядників та лялькового вертепу, ходили ряжені артисти, які показували виставу з сюжетом на Різдвяну тему, - це дійство також називалось Вертепом.
Дійові особи:
цар Ірод,
його Воїни (двоє),
три Царі “со дари”,
Чорт,
Смерть,
Рахіль з немовлям (лялькою),
Подорожній,
Возвіщатель,
Парубки (Декламатори),
Міхоноша,
інші учасники, що можуть співати.
Реквізит:
розмальована і прикрашена вертепна рамка (на ніжках) із завісою, угорі написано: “Христос ся раждає!”,
всередині рамки підвішена маленька колиска з лялькою,
на високій жердині - восьмикутна об'ємна зірка, що може світитися,
дзвоники (різні),
свічки, дари,
коса (дерев'яна),
мішок для Міхоноші,
костюми для учасників дійства.
Возвіщатель:
Пісням - вечір, молитві - час,
Христе народжений, порятуй всіх нас!
Восстаньте від сну і благо сотворіте,
Народженого Христа повсюди возвістіте!
Лунають дзвони.
Декламатор 1-й:
Небом земля сталася, як Бога діждалася!
Декламатор 2-й:
Де Творець архангелів, там треба і янголів!
Декламатор 1-й:
Бог сьогодні народиться, небом земля сповниться!
Декламатор 2-й:
Трепещуть архангели, служать йому янголи.
Декламатор 1-й:
Небо славою сповнилось, всі язиці об'явились!
Обоє:
Веселіться і радійте, яко з нами Бог!
Займається Зірка, співається колядка:
Заспівувач (весело і рухливо):
По всьому світу стала новина,
Діва Марія сина родила!
(пауза)
Всі (двічі, помірно):
Сіном притрусила, в яслах положила
Господнього Сина.
Заспівувач:
Діва Марія Бога просила:
“В що ж би я сина свого сповила?
Всі (двічі, помірно):
Ти, Небесний Царю, пришли мені дари
Цього дому господарю”.
Заспівувач:
Прийшли Янголи з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії:
Всі(двічі, помірно):
Три свічі воскові ще й ризи шовкові
Ісусові Христові.
Заспівувач:
Осіяла звізда з неба до землі!
Зійшли Янголи Діві Марії.
Всі (двічі, помірно):
Піють Божі пісні Господній Невісті,
Радощі приносять!
Лунають дзвони.
Ява 1
Під час останніх слів з'являються два янголи, вклоняються всім і возвіщають:
Востаньте і радійте, яко все приспіло,
Різдво Спасове, пророками напророчене!
Ісус вже народився від Діви Богородиці,
Встаньте і славте його всюди,
Нехай взнають всі наші люди!
Пастухи приносять в дар Божественному Дитяті ягнятко та інші дари, у вертепі відкривається завіса.
Возвіщатель:
Всі люди народженого восхваляйте!
Ти, вертепе, звеселися,
Се бо в тобі Христос родився,
Во струннім псалтирі
Народженого славлять у всім мирі!
Декламатор 1-й:
Віл, віслюк його вітають,
І пастирі прославляють.
Декламатор 2-й:
Народженого, явленого
І во яслах безсловесно покладеного!
Всі співають колядку:
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом зірка ясна
Увесь світ осіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами з хмари оповився.
Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця припадають,
Христа-Бога вихваляють:
Ой ти, Царю, Царю, Небесний Владарю,
Даруй літа щасливії
Сього дому господарю!
Дай нам в мирі жити,
Тобі угодити,
І з Тобою в Твоїм царстві
Во вік віки жити!

Ява 2-га
З лівого від вертепу боку з'являються воїни та Ірод.

Декламатор:
Десь Ірод гряде в країни Віфліємські полонити всі храми, аби зискати Христа народжена, з воїнством превеликим! І велів же він у своєму повіті народжених сьогодні всіх дітей ізбити! О, Іроде проклятий!
Всі:
О, Іроде преокаянний!
Ява 3-тя
Три Царі зі сходу виходять з правого боку і, обходячи коло, ідуть до Ірода.
Декламатор:
Ідуть троє Царів ко Христу со дари.
Ірод:
Царі і товариші, куда ноги ваші?
Кому дари і поклони ваші приношаша?
Царі:
Ко Христу - первісточку поклін віддавати,
Щоби в милості Його вік перебувати.
Ірод:
Де ж бо він родився?
Якщо в моїм царстві, то не заприщаю, ідіте - іщіте.
Прошу і мене о Ньом возвістите.
Також я піду, йому поклонюся,
Яко перед сильним царем змирюся.
Вносять Зірку і, співаючи, обходять коло.
Заспівувач:
Іде Звізда чудна
З восток на полудня,
Над вертепом сіяє,
Трьом Царям путь являє.
Всі:
Над вертепом сіяє
(лунають дзвони)
Трьом Царям путь являє.
Царі підходять до вертепу (Віфлієма)
Царі:
Ми до тебе, Христе,
Царю народжений,
Бо будемо силою твоєю захищені.
Прийми працю нашу,
Прийшли Тя вітати,
Смиренно уклін Тобі віддавати.
Підносять до вертепу дари.
Подорожній:
А за царями і я з дарами
До тебе, Христе,
Йду з молитвами.
Змилостися, Боже, над нами,
Над нашим краєм та над братами.
Додай снаги, сили та світла,
Щастя дай, Боже, народу,
І многая, многая літа!
Царі вклоняються, потім повертаються, щоб іти до Ірода.
Їм назустріч Янгол.
Янгол:
Куди, Царі, йти бажаєте?
Чи не до Ірода знову?
Інший шлях топчіть,
Повірте сьому слову.
Ірод вам тоді у нього
Говорив лукаво,
Ви ж не слухайте його,
А ідіть направо!
Царі:
Вдячні тобі, Янголе,
А найпаче - Богу,
Що на шляху нашім
Нам вказав дорогу.
Проведи ж нас, Янголе,
Небесний, красивий,
Щоб не мав нас в руки
Ірод сей брехливий!
Декламатор:
Янгол нам віщає,
На путь наставляє,
Іншим шляхом ідіть,
До Ірода не верніть!
Волхви повернули,
В Ірода не бувши,
І пішли додому,
Біди не набувши.
Пішли в сторони свої,
Христа полюбивши,
Хочуть з Ним у небі жити,
Вік Йому служити!
Ява 4-та
Ірод:
Який, який урон
Нашій царській славі!
Насміялись наді мною
В моїй же державі!
Я послав їх в Віфлієм,
Щоби іспитати
Про чудесне те
Рождення дитяти.
Та вони мені про те
Вість не ізвістили.
Як простого мужика
Мене обольстили!
Розкаленая утроба
Не знає, що чинить.
Я - цар! І хто може
Мене осудити?
Пошлю вірнії раби,
Щоб Його убити!
(До воїнів)
Ситні воїни мої,
У мене вам жити,
Вірно ви повинні
Мені послужити!
1-й воїн:
Государю, нащо нас
До себе позвали?
На часах завжди
Вірно ми стояли.
І твої прикази
Завжди виполняли!
2-й воїн:
Та не може же вовік
Таковеє статься,
Щоб посмів над тобою
Хтось понасміхаться!
Ірод:
Іноземнії волхви
Мене осміяли,
Мій же царський наказ
Ногами попрали!
(Гнівно):
Обійдіть же мої гради,
Всі мої предєли!
Убивайте всіх младенців,
Де б їх не узріли!
Воїни:
Государю, твій наказ
Виконать готові.
Ми на всіх врагів твоїх
Накладем окови!
Виконується колядка:
Заспівувач:
Ірод-цар за Христом ганявся,
Удвох:
Він за ним дуже побивався.
Всі (швиденько):
На сідельці не вдержався,
З кобильчини він зірвався.
(маленька пауза)
(повільно):
Та й упав на піл.
(Повторити три остання рядки, і далі - як було):
Іродиха, як теє зачула,
Що зірвалась у царя підпруга,
(швиденько):
Схопилася з ліжка боса
І як є простоволоса
(маленька пауза)
(повільно):
Йому навздогін.
Він лежить, ледве дух одводить,
Кобильчиха
Кругом нього ходить,
(швиденько):
Йому в очі заглядає,
Хвостом мухи одганяє.
(маленька пауза)
(повільно):
Ще й приска на вид!
(повторити три останні рядки)
Ява 5-та
Воїн веде Рахиль до Ірода.
Воїн:
Ступай, бабо, ступай!
Не вгинайся, ступай!
(до Ірода):
Ірод-царю, твій наказ
Ми добре сполняли:
В усіх твоїх городах
Дітей повбивали!
Це один із малюків
В царствії зостався,
Я довго ще за його
Матір'ю ганявся.
Се - послєдняя живая
Дитина пред тобою.
Мати хоче замінити
Смерть її собою!
Ірод:
Я царського слова
Не можу змінити!
Наказую вам не матір,
А сина убити!
Воїн мечем вбиває дитину.
Рахиль:
Змилостився, царю!
Верни моє чадо!
(голосячи)
Нащо його вбили?
Воно ж іще младо!
О, Іроде беззаконний,
Мучителю стопекельний!
Яку ти в дітях вину обрітаєш,
Що мечами від сосців
Наших відриваєш?
Воїн виганяє Рахиль і виходить за нею:
Ступай, бабо, ступай!
Тут баляси не точи!
Всі (виконується колядка “Не плач, Рахиле!”):
Не плач, Рахиле, глянь, діти цілі,
Не умирають, а оживають, а оживають.
Ті діти нині - в новій святині.
За Бога-Сина їхня провина.
(повільно):
Їхня провина.
(швиденько):
З Ірода приводу лили кров, як воду,
Дітей убивали, за Христом питали.
Діти хоч пропали, душі їх остали,
За життя утрату прийняли заплату!
(повільно):
Прийняли заплату!
Ява 6-та
Ірод (в задумі, тяжко)
Ой, яка цих часів
Сталась переміна:
Збирався я вічно жить,
Підходить кончина!
(зненацька, войовниче):
Проте ж я і сам
Битись з Смертю буду!
Вої вірнії мої!
Станьте на порозі!
Щоби Смерть не утекла,
Будьте на підмозі!
Воїни стають у караул. Входить Смерть з косою.
Смерть:
Що ти, Іроде неситий,
Нащо це болтаєш?
І мене убити
Сам повеліваєш?
У смолі ти, гаде,
Скоро будеш знати
Невиннії чада
Та як побивати!
(убік):
Зайди, брате-друже,
Мені пособити,
Від оцього кровопийці
Земельку звільнити!
Чути гупання. З'являється Чорт
Ява 7-ма
Чорт:
Я прийшов, подруженько,
Тобі на пораду!
І бувають же такі
Запеклії гади!
(до Ірода):
Хіба ти не хочеш
Брататись зі мною?
(до Смерті):
Підійми ти, сестро, косу,
Вдар його по голові,
Щоб затямили тутешні,
Хто над ними головний!
Ява 8-ма
Ірод (Кричить на Смерть):
Нащо ти мене стращаєш?
Смерть:
Та чи ти мене не знаєш?
Ірод:
Азьм єсьмь богат і славєн!
І нєсть нікто мнє нє равєн!
Смерть:
Слава пройде і багатство
Скоренько минеться!
Цієї коси досить одного замаху -
І помреш ти, чоловіче,
Від самого страху!
Ірод:
Коси, старая, траву
Своєю косою!
Не тобі, кістлява,
Зрівнятись зі мною!
Могутністю, силою
Знищу я тебе!
Смерть:
Тю, дурненький, та я з тебе
Навіть не сміюся,
Бо нікому в світі
Я не поклонюся!
Я - усього світу
Найважніша пані,
Я - одна цариця
На всі ваші страни!
Князів і царів
Владою моєю
Усіх посічу
Косою своєю!
Б'є косою Ірода, той падає і довго конає.
Декламатор (хтось з парубків)
Загризався проти Смерті,
А вбитий косою,
Вона в пекло зараз візьме
І тебе з собою!
І ти будеш завжди там,
В пеклі пребувати!
Здихай, царю-Іроде!
Окаянний кате!
Ява 9-та
Чути тупіт. З'являється Чорт, бере в обійми Ірода і басом говорить:
Чорт:
Друже мій любий,
Друже парелюбєзний!
Довго я чекав на тебе
У глибокій бездні!
(піднімає Ірода)
От так беруть,
От так несуть,
Розкішників світу,
Понєже дать не можуть
Пред Бога отвіту.
(Чорт виносить Ірода геть)
Ява 10-та
Декламатор:
Не відав же він,
що істребиться,
І царство його
вкінець розориться!
Заслуга його знатна
і всім явна,
Зате і пекельна
бездна наготована,
О, Іроде, преокаянний!
Всі:
О, Іроде преокаянний!
(Лунають дзвони)
Возвіщатель:
Обітріть же, люде,
немічніє очі!
Зло покараним завжди буває!
Вже народився Спас,
Що всім керує, ласку зсилає,
Будьте здорові, добрії люди!
Нехай поміж вами
горя не буде!
Будьте щасливі,
будьте здорові!
Щастя і миру у вашу хату!
Будьте веселі,
будьте багаті!
А ми, браття,
далі поспішаймо,
Христові-Богові
пісню заспіваймо!
Співається колядка:
Добрий вечір тобі,
пане господарю1
Радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
Застеляйте столи
та все килимами!
Радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
Кладіть паляниці
з ярої пшениці!
Радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
Бо прийдуть до Тебе
три празники в гості!
Радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
А перший же празник-
Святої Марії!
Радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
А другий же празник -
Святого Степана!
Радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
А третій же празник -
Святого Василя!
Радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
Хай з нами святкує
вся наша родина!
Радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
Виходить посеред кола Міхоноша.
Міхоноша:
Казав нам Бог
по Коляді ходити
І Колядою
весь світ веселити!
Що будете давати -
не будем гордувати!
Роди, Боже, жито-пшеницю
Та всяку пашницю!
У полі ядро, а в домі - добро!
Добривечір вам у Свят-вечір!
Міхоноша обходить гурт, що зібрався на вертепне дійство.
Лунають дзвони.
Співається заключна колядка:
Возвеселімся всі разом нині:
Христос родився
в бідній храмині,
Останнім віком
став чоловіком.
Всі утішаймось на землі!
Всі утішаймось на землі нині,
Хвалу віддаймо
Божій Дитині,
У Божім Дому
Христу малому,
Котрий увесь світ відкупив.
Котрий ізбавив усіх від ада,
І через нього
всім нам відрада,
За теє Йому - Богу Святому
Пісні співаймо всі разом!
Пісні співаймо всі разом!

Категория: Традиции | Додав: volchansk (21-08-2006)
Переглядів: 9788 | Рейтинг: 3.8/10 |
Автор вместо комментариев предпочел обсуждать материал в этой теме форума.
Категорії каталога
Традиции [13]
Археология [17]
История [26]
Культура [3]
Природа [4]
Информация [7]
Міні-чат
Опитування
Как Вы нас нашли?

[ Результаты · Архив опросов ]

Всего ответов: 298
Друзі сайту

наша кнопка
Волчанск (Украина) - сайт земляков

Статистика

Онлайн всього: 1
Гості: 1
Користувачі: 0
Copyright "Bank e-Day" © 2024