6 липня (23 червня за ст. ст.)- Купальниця (Купайлиця) - переддень свята Купала.
Красуня Купальниця в цей день поспішає зустрітися з Купалом, а тому допомагає дівчатам прикрашати житло вінками з квітів і трав. Хлопці та дівчата йшли за околицю села до лісу чи річки. Вибирали поміж себе найвродливіших „молодого” з „молодою”. „Молодий” низько кланявся родичам своєї нареченої, яких представляли інші дівчата з хлопцями. Потім, узявшись за руки, починали водити хороводи навколо нареченого і нареченої - то в одну сторону, то в іншу. Цього ж дня ворожили: збирали дванадцять трав, серед яких обов'язково були чортополох і папороть, і клали під подушку зі словами: „Суджений-ряджений, прийди в мій сад погулять!” Також напередодні Купальниці ввечері дівчата збиралися в якійсь хаті „товкти в ступі ячмінь”; на другий день уранці з того ячменю варили кашу, яку називали кутею, і ввечері того ж дня з'їдали з маслом. Після цього, узявши передні колеса від воза, деякі з них сідали на вісь, інші, вхопившись за голоблю, каталися по селу, а потім по полях з піснями до ранньої зорі...
Ніч з 6 на 7 липня - Ніч на Івана Купала.
«В древности в ночь на 7 июля собирали разныя травы (плакун-траву, оболень-траву, чертополох, разрыв-траву), приписывая им чудесную силу; особенно искали папоротник, цветущий огненным цветом только будто бы в эту ночь и необходимый при отыскивании кладов; купались для здоровья, прыгали чрез зажженные костры для предохранения от заразы и болезней; искали кладов; скатывали с горы зажженное колесо, указывая этим на то, что с этого времени солнце поворачивает на зиму; предавались разного рода играм и удовольствиям в продолжение всего дня. Все эти и многие другие суеверные обычаи, обряды и верования, приурочиваемые к этому дню, объясняются тем, что в языческие времена в эту пору праздновался главный летний праздник Купалы. Под именем Купалы наши предки боготворили благодетельную для растений силу воды и живительную теплоту солнца и веровали, что этот Купала сокрыт и в воде, и в огне, и в травах. Во времена христианские наши предки, по своей неразвитости, смешивая языческое с христианским, присоединили праздник Купалы к празднику св. Иоанна Крестителя, дав св. Предтече прозвание Ивана Купалы. В некоторых местностях описанныя суеверия существуют и в настоящее время…», - говориться у церковних книгах.
Купальська ніч - чарівна ніч на Купала, коли по землі ходить людське щастя, запалюється на папороті Квітка щастя, Бог відкриває Небесну браму, і всі моління людей будуть почуті. У цю загадкову ніч ходять по землі і Купало, і Ярило, і Марена. Тоді ж можна зустрітися з добрими духами Лада - опікунами господарства і роду. Тоді мають волю всі таємничі сили лісів, полів, вод, скель, у тому числі нечисті. Напередодні Купала гріх лишатися в хаті: люди прагнуть опромінитися зоряним царством духа предків своїх. У цей час сила вогню і води, землі і неба купає все навкруги, даруючи найбільшу родючу силу. Роса набирає чарівних властивостей, зілля-квіти теж набирають цілющості. Добрі духи змагаються за долю людини зі злими силами аж до третіх півнів. Охоронити себе і своє господарство можна лише в Купальську ніч - тоді буде добре весь майбутній рік.
Свято Івана Купала має такі традиції: Величання Сонця; величання Землі; величання Води; збирання лікарських рослин; володіння секретами закличок; володіння секретами рухової активності; биття кропивою.
Купайлиця або Купала (Купайло) було колись чи не найголовнішим літнім народним календарним святом, всіма жаданим, особливо молоддю та жінками. Святкувалося звечора, у найкоротшу “середньолітню” ніч.
За давніми традиціями це свято співпадало з днем літнього сонцестояння, коли ніч найкоротша («На Івана нічка мала…»), а сонце діє найвідчутніше. В цей день воно, як кажуть, «у росі купається», і тому вода, як і вогонь, має очищувальну силу. «Ой, на Купала вогонь горить!..». Через те парубки й дівчата влаштовували грища з хороводами, співали купальських пісень, стрибали через вогнища під дружний хор: “Вогню! Світи нам красно-ясно!.. Вогню!”, купались у річках, ставках, озерах, топили Купала, спалювали Марену (зимове божество, що морить землю холодом, а людей - хворобами та голодом. Це - уособлення зими, і тому влітку її намагаються прилюдно знищити: ”Маринонька потонула, наверх кісонька зринула…”). Дівчата ворожили і, щоб дізнатися про свою долю, пускали на воду вінки, тричі приказуючи: “Суджений, ряжений, пливи за водою, де моя доля!” По тому, як саме плили вінки, визначали, кому, що судилося. Обов'язково збирали лікарські трави, котрі (вважалось) набувають в цей день найцілющих властивостей (бо природа у найвищому розквіту!), шукали чарівну квітку папороті, що опівночі розквітає і “горить вогнем”.
Це свято є уславленням неживої природи: вогню, землі, води. Жертва воді відбувається за допомогою таких обрядів: кидання пучечків квітів у криницю (м'яти, звіробою, душиці), кидання вінків та Марени у річку, співання та читання закличок до дощу, обливання водою та купання на світанку в річці (Марена - гнила вода або образ хвороби, з тіла якої тече гній; саме Марена хотіла колись викрасти у богині Добра сина - Бога Краси. Кізонька спасла дитя Богині Добра. З тих пір Коза на Різдво - символ Спасіння).
Водять хороводи навколо вогню, Марени, навколо персонажа Дощу, персонажа Івана, навколо персонажа Барвінка… У цих персонажів просять яскравих квітів, красивої землі, доброго врожаю, гарної погоди, щасливої долі.
Це свято люди слушно називають ще святом надії, щастя, долі. То ж, мабуть, символічно, що саме в ніч під Івана Купала, шукає людина цвіт папороті. Вважалось, що та квітка має чудодійну силу і приносить щастя. А через те її сторожать лихі сили, й лише сміливець може спромогтися її здобути. Але досі ніхто не стрічав того, хто хоч бачив ту квітку. Кажуть, єдиний раз у сто років можна її знайти. Вірте, може, саме вам випаде те щастя.
Природа - у найвищому розквіті. Це час літнього сонцеcтояння. Сонце зранку на Купала, як вважалось, при сході грає-переливається всіма барвами веселки, немов занурюється у воду (купається) й знов виринає. Тому вода, як і вогонь, набуває очищувальної сили. Поміж людей розповідають про дивні явища, що відбуваються в Купальську ніч з рослинами: ніби вони розмовляють між собою і навіть переходять з місця на місце, а в глухій лісовій гущавині вогневим цвітом розквітає папороть. Тому, хто заволодіє чарівною квіткою, відкриються всі скарби, він зміцніє тілом та духом, почне розуміти мову тварин, осягне таємницю буття. Та лише той має здобути справжнє щастя, хто не лякається будь-яких труднощів і готовий на відчайдушні вчинки, бо романтична квітка щастя здобувається непросто.
В Купальську ніч здебільшого збирали лікарське зілля, бо саме в цю ніч трави мають особливі цілющі властивості. Збирали також зілля для ворожби. Характерні купальські трави: любисток, канупер, м'ята, чебрець, материнка, рута, пижмо, підбіл, деревій, буркун, бузиновий цвіт, шовкова трава. Жінки перед Купала рвуть чорнобиль, лопухи. Чорнобиль затикають під стріху для відлякування нечистої сили.
Існує повір'я, що у Купальську ніч мурахи збивають масло і воно виходить на поверхню мурашника, тому цю ніч ще називають Мурашкова ніч.
Свято Купала відзначалось здавна всіма європейськими народами. Про його значення свідчить хоча б той факт, що, наприклад, король Франції особисто освячував Купальське вогнище. Починалось Купальське дійство плетенням дівчатами вінків ще при Сонці, “щоби воно їх поцілувало”. Кожна дівчина плела по два вінки: для себе та для свого судженого. Для вінків брали різні квіткові розбори - волошки, барвінок, сокирки та кукіль, любисток, колосся, лісові та городні квіти. За Купальське дерево вибирали велику гілку берези чи чорноклена. Їх закопували на галявині неподалік від води, прикрашали стрічками, квітами тощо. Під цим "деревом" ставили солом'яну чи очеретяну ляльку - Марену і водили навколо дерева хороводи трьома концентричними колами у різному напрямку, співаючи обрядових пісень.
Потім Купальське дерево заламували, топили уводі, а Марену спалювали на вогнищі.
Кульмінацією свята були грища навколо Купальського вогнища, яке розводили від запаленого колеса, що котили з гори. Тут і різні стрибання (осібні, попарні, гуртові), і перекидання вінків через вогонь, кумування, побратимство, посестринство, вибір пари із зав'язаними очима (всліпу), співання сороміцьких пісень, пошук відьми та її потоплення, гуртове купання молоді без вбрання. Влаштовували велику вечерю (обов'язково з варениками), після якої дівчата йшли до води пускати вінки й ворожити. Засвічували свічки, укріплювали їх на плетених чи дерев'яних хрестовинках всередині вінків, що пускали на воду. По тому, як пливе вінок, визначали свою долю.
Купальські ворожіння (то окрема розмова) вважались особливими, дуже значущими для дівчат. Тому до них ставилися досить серйозно, без легковажності. Ворожіння мали свої таємниці, що були відомі не багатьом. Ці таємниці можна було передавати лише окремим посвяченим у ритуальні дійства. Колись це було справою волхвів. Зовнішні ж прикмети ворожінь були відомі всім дівчатам, котрі їх охоче дотримувались.
…До самого ранку не вгасав Купальський вогонь, до самого ранку чути було спів, жарти молоді. Тільки вмившись досвітньою росою, розходились дівчата й хлопці по домівках. 7 липня -- Свято Івана Купала (Різдво славного пророка, Предтечі і Хрестителя Іоанна)
Свято Івана Купала має такі традиції: Величання Сонця; величання Землі; величання Води; збирання лікарських рослин; володіння секретами закличок; володіння секретами рухової активності; биття кропивою.
День Івана Купала святкується 7 липня. Це свято є уславленням неживої природи: вогню, землі, води. Жертва воді відбувається за допомогою таких обрядів: кидання пучечків квітів у криницю (м'яти, звіробою, душиці), кидання вінків та Марени у річку, співання та читання закличок до дощу, обливання водою та купання на світанку в річці (Марена - гнила вода або образ хвороби, з тіла якої тече гній; саме Марена хотіла колись викрасти у богині Добра сина - Бога Краси. Кізонька спасла дитя Богині Добра. З тих пір Коза на Різдво - символ Спасіння).
Водять хороводи навколо вогню, Марени, навколо персонажа Дощу, персонажа Івана, навколо персонажа Барвінка… У цих персонажів просять яскравих квітів, красивої землі, доброго врожаю, гарної погоди, щасливої долі.
|
