Рибальство у заняттях українців посідало другорядне місце, хоча у давніші часи в водойомах виловлювалася значна кількість риби, і для певної частини населення рибальство було основним заняттям. Заможні козаки нерідко викопували невеликі ставки на садибах, запускаючи в них коропів та карасів. Рибний промисел багато важив у козаків, які солили й в'ялили спійману рибу та вивозили її на човнах до Бєлгорода, чи продавали чумакам, які везли солену і в'ялену рибу в північні райони. Селяни й городяни запасали рибу на пости, оскільки вона становила найважливіший компонент пісної іжі.
На кінець XIХ ст. рибні запаси в річці Сіверський Дінець різко зменшилися. Рибальство поступово набувало допоміжного значення в господарстві, стаючи для населення не більш як способом проведення дозвілля. Раніше, коли річка була повноводною і глибокою, селяни і козаки на човнах ранньою весною виходили на воду в усі напрямки: вверх і вниз за течією. Особливо великі улови були на мілинах біля села Мартова. Ловили вудками з саморобними гачками примітивної форми, підсадками (конічними сітками невеликих розмірів), широко використовувались ості, якими били рибу вночі з підсвічуванням, ятері, сіті.
“Риби в Дінці водилось багато. А соми які були! Колись в колесо водяного млина попав такий величезний сом, що прийшлось зупиняти млин,”- розповідав житель села Верхній Салтів Беспарточний О.Г.
Користувались також бреднями (бродницями), вершами (кошулями), волоками, гардами (загородами), кримлями (кошарами), неводами, нерітами, перемітами, ятерями тощо.
Рибальство сформувало навколо себе численні повір'я, забобони, магічні ритуали. В минулому віра в очисну силу води, поклоніння реальним і міфічним жителям водойм мала широке побутування на території України, зокрема, Слобожанщини.
Навіть люди, які вважають себе переконаними атеїстами, під час рибалення дотримуються тих чи інших ритуалів і неписаних правил, трактуючи їх іноді серйозно, а іноді (особливо в товаристві) - напівжартома.
Розповідають сучасні рибалки села Рубіжне “Ніззя позичати комусь свої снасті, бо не буде в них водитись риба…”
“Перед рибалкою ніколи не брилися, не розчесувалися, не вмивалися…”
“Ніззя вертатись з напівдороги, - бо не повезе в ловлі…”
“Пока не закинеш снасті в воду, ніззя курити…”
“Перед тим, як первий раз закидають снасті, миють руки в річці, спльовують три рази на крючок...”
“Обізатільно нада сказати: “Ну, з богом”, - і тоді починати ловити…”
“Коли купуєш снасті, ніколи не торгуйся!..”
“Коли йдеш на рибалку, не нада балакати про рибу, - ато не повезе…”
“Першу рибку, яка б вона не була, сохраняють до кіння ловлі, - шоб вона закликала других на крючок…”
“Ні в коєм случаї не беруть на рибалку баб (жінок), - це саме главне правило, особінно на підльодний лов…”
“Перед тим, як іти на рибалку, снасті кладуть на порозі, через них должна переступити жінка, даже потоптатись, тоді риба наловиться...”
“Шоб ості були везучі, остивно (держак дерев'яний для остей) треба зрубати одним ударом сокири - тоді не буде промахів у рибальці…”
“Рибалка - то “случай”, нема гарантії, шо ти прийдеш додому з уловом...А бувають дні, коли риба вся стоїть коло берега в очіріді, шоб її зловили...”
|
