Коммерция: Продам прибор нормализации артериального давления
Рекомендую отказаться от медикаментов! Продам прибор нормализации артериального давления.Уникальный прибор для тех кого беспокоит давление, обладает высокой терапевтической эффективностью и может быть использован в еще более широких масштабах в качестве нетравмирующего,не вызывающего каких-либо побочных осложнений немедикаментозного средства.Прибор номинировался на Нобелевскую премию в 2008г. тел. для справок: 050-779-14-42; 093-019-00-22 Читать далее...
ВИНИКНЕННЯ СЛОБОДИ НИЖНІЙ САЛТІВ (НИНІ-СТАРИЙ САЛТІВ)
1705 року в Салтів (Верхній) прийшла новий гурт переселенців з Подніпров'я, в основному, козаків-черкасів, в кількості 670 чоловік . Салтівським сотником Кирилом Цесаренком була відіслана чолобитна царю з проханням відвести їм землі, на що 12 лютого 1705 року була одержана царська грамота, в якій був припис: “отвесть вновь поселившимся в г.Салтове черкасам , 670 человекам, земли в урочищах реки Гнилушки на другой стороне Донца по реке Бабке, на Ольховую пристань”. Так виник Новий Салтів (нині - Старий Салтів.) В Архіві губ. Управління за № К.51, 57, 52 Зберігається Указ від16 лютого 1705 року Полковнику Донцю про те, що “...салтовцы Василий Гордиенко с товарищами имеют состоять в казаках Харьковского полка “... З донесення полковника Квітки: “...поселенцы Нижнего Салтова (Нового Салтова) включены были все в число подпомощных казаков,” - тому землі цього Салтова в 1713 році були продані полковим начальством Генералу графу Петру Апраксіну і в 1745 році була ще в володінні графині Олени Михайлівни Апраксіної. Ось текст донесення Полковника Григорія Квітки на ім'я царя: “Всепресветлейший и Державнейший Император и Самодержец Всероссийский! Сего 1721 года сентября м-ца 5 числа в Канцелярии Белгородской провинции против доношения ратушного Судьи Василия Юрьева да сотника Афанасия Протопопова, подписался и я, нижеименованный, прислать письменное ответствие, справяся с записками, что в прошлом !713 году Полковник Куликовский с Старшиною продали Новосалтовскую слободу Господину Графу Петру Матвеевичу Апраксину, за сколько числом денег и где такие деньги употреблены ? - и о том в оную Канцелярию ответствую. Салтовскую слободу продал Г.Графу Апраксину Полковник Куликовский за три тысячи рублей. Из тех денег уплатили он, Полковник, и старшина по заемной полковой записи, какова дана при бытности в Харькове Генерал-Майора Федора Шидловского Курченину посадскому человеку Андрею Скорнякову тысячу червонных; а оному Шидловскому отдано из оных денег 500 рублей, а достальные где он, Полковник Куликовский, подел, о том в Полковой Ратуше не известно. Вашего Императорского Величества нижайший раб Харьковского полку Полковник Григорий Квитка”. Імператриця Єлизавета подарувала Новий Салтів Івану Самойловичу Хорвату. Тоді в Н-Салтівській слободі нараховувалось уже 4000 д.м., в тімчислі біля 500 однодворців і понад 20.000 дес. Землі. В цей час в Новому Салтові було три дерев'яних храма: Вознесенський був з двома причтами, другий - Георгієвський, третій - Успенський. Георгієвський був перенесений в сл. Піщану, з часом перетворену в військове поселення, туди були переселені однодворці, які не ввійшли в число “пожалованих” Хорвату. В 1798 році Дмитро Іванович Хорват збудував кам'яний храм з трьома престолами, головний з яких був в ім'я Вознесення Господня, інші два - Святого Миколая та Володимирської Ікони Божої Матері; Успенський храм 1814 року був перенесений в слободу Миколаївку (нині - 2-ге Червоноармійське). Сюди перейшли стародруки : “Триодь Цветная”, Черниг.п. 1685 та друга - М.П. 1707р.; «Минеи Служ.», Моск. п. 1704-1705 р. ; “Октоих”, М.п. 1705р.; “Общая Минея”, М.п. 1711р.; “Евангелие”, М.п. 1711 р. Новий володар Н-Салтова майор Олександр Кузін, в 1848 році в своєму заповіті назначив 3.000 руб. сріблом з тим, щоб проценти з цієї суми використовувались на підтримку храму; а набожний батько його, Кузьма Микитович Кузін, обновив храм і купив дзвін вагою 40 пудів. Кількість церковної землі становила в ті часи 66 десятин. В соборному Вознесенському храмі знаходились такі книги: “Минея Служ”. М.п. 1705 р., з надписом: “Сия книга - даяние ближнего боярина и в охранении Украины над войсками воеводы Петра Матвеевича Апраксина в маетность его, в слободу Н-Салтовскую, в Соборную церьковь Вознесения Христова, в лето от сотворения мира 7222 (1714)»; « Постная Триодь», без вихідного листа, але з таким же надписом, що і на “Минеи”; “Анеологион”, Моск. Печ. 1706р.; “Апостол”, М.п.1710р.; “Евангелие”, 1711р.; інше - 1735р.; третє - 1744р.; четверте - 1746р., всі Моск. Друку; “служебник”, Київськ. Др. 1746р. В 1738 році Н-Салтів відвідала чума : тоді помер Вознесенський священник Андрій Жуковський. В 1745р. поступило прохання прихожан про посвячення діакона Петра Жуковського в Священники. Під цим проханням поставили підписи : піп церквм Архангела Михаіла (приробленій) Іоан Ковалевський, салтівський сотник Федір Картавий, салтівський протопоп Кирило Ємельянов. Число прихожан Н-Салтова: в 1730р. - 1349м., 1198ж.; 1750р. - 1560м., 1415ж.; в 1770р. - 1709м., 1576ж.; в 1790р. - 1840м., 1750ж.; 1810р. - 1358м., 1456ж.; 111в 1830р. - 1775м., 1785ж.; в 1850р. - 1536м., 1550ж. За відомостями 1785р. В Н-Салтівському маєтку відмічено: в Нижньому Салтові - 1465м., 1458ж.; в слободі Писарівка - 989м., 940ж.; в Миколаївці - 230м., 175ж. Черкасів і 98 москалів ; в слободі Федорівка - 203м., 191ж. Землі - 15.183 дес., в тім числі 1.781 дес лісу. Володар Н-Салтівських маєтностей тримав на свої кошти богадільню на 49 душ муж.. 54 жен.. Основний вид діяльності н-салтівців - рільництво та ремесла. Збути залишки виробленого продукту жителі могли на ярмарках, які бували в такі дні року: 27 січня, 23квітня, 8 липня, 8 вересня, 1 листопада.
