“Атака століття” - так світова преса охрестила затоплення фашистського корабля “Вільгельма Густлава”.
Це була найбільша катастрофа за всю історію мореплавства. А потопив цей знаменитий диво-корабель підводний радянський човен С-13. Капітаном його був легендарний Олександр Марінеско, саме той Марінеско, який був оголошений ворогом рейха і особистим ворогом N1 Гітлера.
На тому човні служив і брав безпосередню участь у бойових діях наш земляк Іван Володимирович Мартиненко, який після демобілізації працював начальником станції водно-технічного споживання, база організації знаходилась на Старосалтівській насосній станції. 5 грудня 1987 року Іван Володимирович помер, похований на Старосалтівському цвинтарі
За свої ратні подвиги він нагороджений орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, Великої Вітчизняної війни ІІ ступеню і медаллю Нахімова.
Та повернемось до 1945 року. 30 січня наш підводний човен С-13 вислідив знаменитий німецький корабель, останнє слово техніки - “Вільгельм Густлов”.
Потопити його, як вважали спеціалісти, було практично неможливо. Лайнер мав два театри, танцмайданчики, басейн, гімнастичний зал, ресторани, кафе, зимовий сад зі штучним кліматом. На “Вільгельмі...” розміщувались особисті апартаменти Гітлера. Довжина лайнера - 208 м., запас палива - на шлях у півсвіта без заправки. Він не міг затонути, як не міг затонути свого часу «Титанік»
Того дня корабель здійснював секретну операцію за наказом фюрера. Він ішов під конвоєм великої кількості тральщиків, трьох сторожевиків, одного міноносця, на борту мав зенітки. Операція готувалась настільки таємно, що старшого радиста призначили за добу до початку походу. На борту “Вільгельма Густлава” поспішали на захід понад 7000 чоловік - біла еліта фашистського підводного флоту, 3700 з них - екіпажі для 75 новітніх підводних човнів, на борту були і високопоставлені чиновники, і вищий офіцерський склад.
Атака лайнера сталась раптово - в темряві, при штормовому вітрі. Гітлерівці настільки були впевнені в своїй безпечності, що вели себе не як
------Сторінка з щоденника І.В.Мартиненка-------
-------Служебка книжка краснофлотця - Мартиненка Івана Володимировича, учасника “Атаки століття”------
на війні: в театрі йшла вистава, працювали кафе, ресторани, лунала музика… І раптом - все закінчилось. Більшість людей пішла на дно разом з швидко затонувшим кораблем, не встигши навіть вибігти на палубу. Інші загинули в льодяній воді, хоча тральщики, що супроводжували лайнер, ще довго шукали в темряві потерпілих...
Як сталась сама атака, ми знайшли свідчення в щоденнику Івана Володимировича Мартиненка, який зберігається в історико-археологічному музеї “Верхній Салтів”. Передав цей безцінний щоденник до музею син Івана Володимировича - Мартиненко Володимир Іванович, мешканець с. Старий Салтів. В зошиті є і інші записи, що торкаються відважних походів С-13.
Адже крім “Вільгельма Гюстлава”, на рахунку екіпажа є інші подвиги. Ось запис того знаменитого дня, 30 січня 1945 року:
“В 07.00 снялись с грунта и всплыли, час ходим надводным ходом, затем в 08.15 погрузились и в 10.30 легли на грунт на глубине 45 м. В 19.30 всплыли, несу вахту в 6-м отсеке. В 21.20 заметили силуэт большого корабля. Дали полный ход и до 23.00 преследуем его. В 23.00 легли на боевой курс и сбавили ход. Лодка содрогнулась от залпа из носовых торпедных аппаратов. Через 30 секунд прогремел взрыв, затем другой, третий. Три торпеды врезались в левый борт атакованного нами лайнера. С мостика заметили огни подходивших к месту гибели лайнера сторожевых кораблей. В 23.10 прозвучал сигнал срочного погружения, погрузились рядом с затонувшим лайнером. Вскоре со всех сторон стало слышно шум машин подошедших сюда кораблей. Аккустик насчитал 3 сторожевика, 1 миноносец и много тральщиков. Они ходят по кругу и ищут нас приборами, сбросили 11 глубинных бомб. Пять часов мы ходили в этом круге, затем ускользнули от них. В 04.15 (31. 01.45) всплыли, дали средний ход и уходим в море к о. Готланду. Пять раз давали радиограмму на базу о своей победе, но подтверждения не получили...»
І лише 20.02.45 р. екіпаж дізнався, що то була за посудина, затоплена ними 30.01.45 р.
«Вечером комиссар принес в кубрик фотоснимок (из финских газет) лайнера «Вильгельм Густав», который мы потопили; красавец на 24 тыс.тонн водоизмещением...», - відзначає Іван Володимирович у своєму щоденнику.
Екіпаж С-13 9 лютого 1945 року торпедував ще й крейсер “Генерл Штойбен”, на борту якого було 3600 гітлерівських солдатів і офіцерів.
(про що також є запис Мартиненка І.В.)
Гітлер після цих подій розстрілляв начальника корабельного конвою. А капітана С-13 Марінеска оголосив своїм особистим ворогом N1.
|
