Тваринний світ в місцевості багатий.
Розпочнемо з опису комах : жуки-рогачі, травневий та мармуровий хрущі, золотава та мармурова бронзовка, жук-носоріг, лускун плаский, горе картоплі - колорадський жук, жук-вусач ( з дуже довгими вусами - нерідко довшими за тіло - їх личинки розвиваються в деревині, звідси друга назва - дровосіки ), божі корівки (відомі хижаки, які знищують тлю та кліщів), листоїди, які мають дуже яскраве забарвлення, короїди, довгоносики, чорнотілки та ін. Потрібно зауважити, що жужелиця-червонотіл запашна, стафілін волосняний, жук-олень, жук-самітник, усач великий дубовий, усач мускусний, усач червонокрилий Келлера та усач земляний хрестоносець знаходяться під охороною і занесені до Червоної Книги України.
Окрасою лісів, гаїв, лук та полів є яскраві різнобарвні метелики. Ці чудові лускокрилі представлені великою кількістю родів.
.Серед них потрібно відмітити найяскравіших та найбільших денних метеликів - парусників, які занесені до Червоноі Книги України. Найчастіше в нашій місцевості зустрічаються махаон, мнемозина, подалірій, поліксена.
Велика кількість білянок, серед яких в лісах розповсюджена лимонниця, або крушинниця.
Дуже цікаві метелики підрозділу німфолід, до яких відносяться: око павича, кропивниця, переливниця івова, адмірал, траурниця,. А також охороняємі: стрічковиця тополева, переливниця велика, ванесса чорно-руда.
Серед сатирів (бархатниць) зустрічається сатир залізний, занесений до Червоної Книги України.
Часто можна зустріти великих нічних метеликів - бражників - всі вони знаходяться під охороною: глазчатий, мертва голова, дубовий олеандровий, прозерпина.
В нашій місцевості можна зустріти також сатурнів (павине око).Ці великі нічні метелики також занесені до Червоної Книги.
Серед коконопрядів, які також знаходяться під охороною, часто зустрічається коконопряд кульбабний та ендроміс.
Совки, більшість з яких теж охороняється, також є частими гостями Вовчанщини. Серед них стрічниця блакитна, орденська малинова тощо.
Хвильнянки, серед яких найбільш поширені непарний шовкопряд та златогузка, відомі як шкідники лісу.
П'ядениці, особливо п'ядениця соснова, є також шкідниками лісу.
Серед великих метеликів з яскравим строкатим малюнком - ведмедиць, внесених до Червоної книги України, найчастіше зустрічаються ведмедиця велика, гера, господиня та червонокрапочна.
Серед напівтвердокрилих, або клопів, найчастіше можна зустріти червоноклопа безкрилого (клопа-солдатика), клопа древесного зеленого.
Перетинчастокрилі представлені рогохвостами, пильщиками, горіхотворками, які викликають кулеподібні галли на нижній стороні листків дуба та частоволокнисті галли на гілках шипшини.
Велика кількість ос, серед яких найчастіше зустрічаються найпростіша, німецька, середня, шершень.
В лісах, в дуплах вікових дерев роблять гнізда дикі бджоли. Під охороною знаходиться оса сколія-гігант та бджола-плотник (ксилокопа).
Павукоподібні представлені різними видами кліщів та павуків - найбільш відомими є хрестовики, які одержали свою назву завдяки малюнку на брюшку.
В листяних лісах та лісопосадках часто зустрічаються наземні брюхоногі молюски, які мають раковину равлика ( наприклад, равлик виноградний) та слимаки, у яких раковин немає.
Серед земноводних в лісах живуть зелена та сіра жаби, а також специфічний вид жаби - квакша.
Плазуни представлені лісовою живородячою ящіркою, веретеницею ламкою ( безногою ящіркою), ужом звичайним, гадюкою та медянкою, яка занесена до Червоної Книги України.
В лісах та гаях багаточисельне птаство, яке заселяє їх від нижнього до верхнього поверхів. На землі будує своє гніздо соловей звичайний, лісовий коник (щевриця), козодой, піночка, лісовий жайворон (дзига), овсянка звичайна, вальдшнеп (лісовий кулик), який гніздиться у нас рідко, хоча зовсім недавно був одним із основних об'єктів мисливства. В кущах та на нижніх гілках дерев будують гнізда славки (кібцева, чорноголова, садова, сіра, тинівка), сорокопуд-жулан, дрозди ( півчий, чорний, деряба, горобинник, білобровик), зеленушка. В дуплах дерев гніздяться строкаті дятли ( великий, середній та малий), сідий дятел, вертишийка, шпак звичайний, синиці ( велика, лазорева, гаївка), повзунець звичайний, мухоловки ( сіра, білошийка, мала), сизоворонка, одуд, неясить сіра, сплюшка. Гілки дерев заселяють іволга, дубоніс, сойка, ворона, горлиця, вяхирь, сорокопуд чорнолобий та денні хижаки: кібець-тювик, канюк, балобан, змієїд, орел-карлик, підорлик великий, орел-могильник, сокол-сапсан - всі вони занесені до Червоної Книги України. Серед інших птахів, що знаходяться під охороною, потрібно відзначити філіна, а також чорногуза.
В дуплах та щілинах гілок живуть кажани. Найбільш розповсюджені рукокрилі - руда вечорниця, ушан звичайний, двохколірний кажан. Зустрічаються також, занесені до Червоної Книги України, вечорниці гігантська та мала, нічниця ставкова.
Серед лісових звірів водяться заєць-русак, заєць-біляк. З гризунів водяться миші, (лісова, жовтогорла, полівка лісова руда),зустрічається соня лісова та білка звичайна.
Комахоїдні: кріт звичайний, землерийки (бурозубка та білозубка), їжак звичайний.
З хижаків слід відзначити лисицю, ласку, кам'яну куницю, лісового тхора, вовка, а також , занесених до Червоної Книги України, горностая та барсука.
Серед парнокопитних зустрічаються косуля, дикий кабан, лось, а також благородний олень, завезений в ліси Печенізького охотгосподарства.
Біля села Старий Салтів, ( за два кілометри від села) створено природничий заповідник, де під охороною знаходяться звірі, яких дуже мало залишилось в дикій природі. Нажаль, вхід до цього заповідника поки що заборонено, але, ми впевнені, що незабаром бажаючі зможуть побачити рідкісних тварин в їх звичному природному середовищі.
Щодо степової фауни потрібно зауважити, що в зв'язку з діяльністю людини (розорюванням цілинних ділянок степу та випасу домашніх тварин) вона менш різноманітна.
Лише не зменшується кількість комах - стрекочучих прямокрилих. Коники, саранча, польовий цвіркун, медведка звичайна - ось далеко не повний перелік повзаючих та літаючих мурашок степу. Коник дибка степова знаходиться під охороною. Зустрічаються цикадові : цикада гірська та пінниця слюнява. Єдиним представником богомолових є богомол звичайний. Серед жуків потрібно відзначити хрущика мохнатого, навозника звичайного, а також занесеного до Червоної Книги України скарабея освяченого. Серед двокрилих, або мух, відзначимо ктиря гігантського, який також знаходиться під охороною. Де-інде можна зустріти перепончатокрилих: апростему Карпентера, сколію степову, ряд джмелів (мохового, запашного, глинистого, червоного).
Серед земноводних степова фауна відзначена ящіркою прудкою та ящіркою строкатою, а також занесеною до Червоної Книги гадюкою степовою східною.
Жайворонки ( польовий, степовий, хвостатий, малий, хохлатий), коник польовий, перепілка та сіра куріпка - все це птахи, які веселять око жителів. На схилах ярів селяться золотавий щур та сизоворонка. Рідко , але все-таки зустрічаються, занесені до Червоної Книги України, птахи-хижаки - лунь степовий, орел степовий, пустельга степова, а також найбільший птах України - дрофа.
Серед ссавців головне місце належить гризунам - бабаку, сліпаку, сірому ховрашку, а також, занесеним до Червоної Книги України, мишовці степовій та тушканчику великому. Серед степових хижаків зустрічається тхір степовий та перев'язка звичайна, - вони малочисельні і знаходяться під охороною.
Серед представників водно-болотяної фауни звертає на себе увагу велика чисельність корененіжок та інфузорій. Вони разом з дрібними ракоподібними (дафнії, жаброногі, щітні, бокоплави) утворюють основу планктону - корму для риб.
Кишечнопорожнинні представлені прісноводними губками (бодягами) та гідрами. В водоймах живуть також багаточисельні коловоротки та кільчасті черви-трубочники, п'явки (в тому числі занесені до Червоної Книги України п'явка медична та псевдотрехта п'ятикільчата). Зустрічаються брюхоногі (прудовики, катушки, лужанки) та двобічні молюски (перловиці, беззубки, шаровки, дрейсени). Останнім часом зменшилась кількість річних раків в зв'язку з викидами Шебекінського хімічного комбінату, який забруднює Сіверський Дінець. Павукоподібні представлені барвистими водяними кліщами, а також водяними павуками.
У водоймищах багато комах відкладають свої лялечки при розмноженні (поденок, веснянок, струмочників, стрекоз, комарів). У воді зустрічаються окремі види клопів (гладищі, греблянки, плавти, водяні скорпіони, водомірки) та жуків (плавунці, вертячки, водолюби).
Річка Сіверський Дінець, а також її допливи багаті рибою. Відзначимо такі види: верховодка, линь, лящ, червоноперка, гірчак, в'юн, щиповка, голець, сом, налим, щука, окунь звичайний, судак, йорж звичайний. Рідко, але все-таки зустрічаються, занесені до Червоної книги України стерлядь, вирізуб, єлець Данілевського та шема дунайська.
Амфібії представлені звичайним та гребінчатим тритонами, ставковою та трав'яною жабами, червонобрюхою жерлянкою.
Серед рептилій слід назвати болотяну черепаху та водяного вужа.
В заводях живе велика кількість болотяних птахів: кряква, сіра качка, широконоска, чирок (тріскунок та свистунок), нирок червоноголовий, чернеть чубата, лебідь (кликун та шипун), гусак сірий, кулик, чібис, кулик-перевозчик, бекас,дупель, а також занесені до Червоної Книги України авдотка, ходулочник, кулик-сорока, поручейник, кроншнепи великий та тонкоклювий, поганки (велика, чомга, мала, чорношийка), чайка озерна та крачки (чорна, білокрила, річкова); лисуха, випь (мала та велика), чапля ( сіра, велика та мала, кваква); очеретянки - (очеретна, болотяна, дроздоподібна). Серед денних болотяних хижаків слід відзначити такого птаха, як лунь болотяний. В норах по берегах річок гніздиться зимородок, а в очеретах русел - сірий журавель, занесений до Червоної Книги України. На високих берегах річок в норах гніздяться берегові ластівки - щури.
Водяні ссавці представлені занесеною до Червоної Книги України землерийкою (кутор), а також мишою-малюткою, водяною крисою, бобром, нічницею ставковою.
Хижаки - єнотоподібною собакою, норкою європейською та видрою річковою, що знаходяться під охороною.
Для культурного ландшафту села Верхній Салтів характерні тварини-сінантропи, що селяться поряд з людьми: це ластівка, хатній та польовий горобці, шпак звичайний, стриж чорний, горлиця кільчаста, чорногуз білий, сич хатній, галка, а серед ссавців - сіра криса, хатня миша, пізній кажан, ласка. Ось як описував Загоровський в XYIII ст. Харківське намісництво:
«Причиняют несколько убытку хозяевам хищные звери и птицы. Медведи разоряют пчелиные заводы и убивают всякий скот; но несравненно больше вредят волки в полесных местах около селений зимою, а летом в полях и степях при стадах поживляются. Лисицы дворовую птицу похищают, а зайцы - первые разорители садов: они обгрызают зимою молодые и самые лучшие нежнейшие прививки , - один заяц в одну ночь повредит до 30-ти летораслей. Орлы убивают молодых козлят, ягнят, поросят, гусей, уток, а совы, коршуны и ястреба кур выгубляют.
Гадина разных родов водится, однако змиями редко угрызаемы бывают люди, и от угрызения вылечиваются кислым молоком и другими жароутоляющими вещами; чаще страждет и умирает от змеиного угрызения рогатый и мелкий скот.
Множество маленьких мух или комаров, называемых мошка, для рогатого скота также губительно. Сия мошка бесчисленною толпою набьется скотине в глаза, в ноздри и в рот, от чего скотина задыхается, и в последнем издыхании скоропостижно падает. При реках, в камышах и ольхах, сей мошки рождение и коренное жилище, а начало действия ее с первых дней весны. Подвержен нападению ее скот, который близ таких мест бывает на пастбищах, или когда селение при сих болотах усадьбою расположено. Охраняют скотину от мошки отдалением в возвышенные безлесные места, или окуривая дымом, к чему зажигают навозные кучи; но овцы нимало сего нападения не опасаются , понеже мошка овечьего духу терпеть не может. Проезжающие в таких местах дорожные люди ищут обыкновенного ночлега при овечьих стадах; сим сами хозяева, их рабочий и дорожный скот избавляются от нападения мошки.
Саранча пожирает в одно лето труды многих тысяч рук. Иногда на одном месте года два и больше водится. По памяти старожилых людей приходит от юга в Украину саранча в 30 лет и скорее. У простолюдимов годы нашествия саранчи почитаются эпохами. Была она здесь в 1748 и 1749, а ныне в 1779 и 1780 годах. Такие же сроки и в предшедших временах вычитают.
Является здесь одно насекомое, называемое хрущ, ростом с шершня, только потолще, но очень слабое. Лет через пять прилетают хрущи целыми стадами в селения с лесов в последних числах апреля, и объедают на растениях развивающиеся листы, а дней через семь и пропадают, пожирают их собаки, свиньи и другие животные.
Селения здесь вообще здоровы, кроме таких, которыя на низменных местах при болотах поселены, но в основном такие, которых усадьба расположена на раздольях и окружена со всех сторон пагорбами и лесами так, что целое селение закрыто от продувающих ветров.» А ось так змальовує Слобідську Україну Михайло Грушевський:
“Для культурного життя, розвою і достатків ся країна була дуже здатна. Грунт - чорнозем, земля була невпорана , а цілина, вона родила й жито, й пшеницю, і всяку пашницю, городину і садовину. Заведені були баштани з кавунами й динями, виноградниками для Московських царів.
У широких безкраїх степах лівобережжя Дінця легко було розводити та розплоджувати табуни коней та рогатої худоби, отари овець, гурти волів, череди корів та телят. Клімат тут був не суворий.
Натура щедро наділила Слобожанщину самородними здобутками - усякими дикими й садовими деревами: грушею, яблунею, кущами - терном, ліщиною, порічкою, агрусом, калиною, бузиною. Садки з пасіками були частенько першими оселями - хуторами країни, де виростали слободи. Край був багатий диким звіром: у лісах водилися зубри, медведі, вовки, бабаки, тхорі, бобри, соболі, лисиці, горностаї, лосі, вепрі, в степу - сайгаки і дикі коні. Дикого птаства теж було багато - куріпок, перепелів, хохітви (стрепетів), бекасів, вальшнів, дрохв, тетерваків, соколів, кречетів, яструбів, куликів, вуток, журавлів, лебедів, орлів. Не дивно, що тоді було розповсюджене ловецтво . У річці була страшенна сила риби. Мінералів було обмаль. За сіллю плавали до Слов'янських і Маяцьких озер (Тор) та їздили возами чумаки. Здобували камінь для жорнів, крейду, котра йшла на хати-мазанки, гончарську глину, з котрої виробляли усякий глиняний посуд.
З лісу слобожани робили собі дерев'яні кріпості навколо поселень.
Нищилося також багато лісу на буди (поташне виробництво) , гурти - загони для стад великої рогатої худоби, бурти - пагорби, підвищення, які служили в козацьких поселеннях сторожевими пунктами, вітряки , водяні млини, винниці - підприємства для виробництва горілки, котрі зараз почали будувати українські слобожани, як тільки одержали привілеї на усякі промисли. Більш усього переводилось лісу у винницях, бо тоді кожен українець мав право гнати горілку.”
Під час дослідження природного середовища були узагальнені свідчення про природу Слобожанщини дореволюційних і сучасних авторів, в результаті чого зроблено висновок, що сучасна флора і фауна в результаті бездумної діяльності людини стала бідніша. Щезла велика кількість видів. Не зустрінеш вовчеягідник Софії - рослину, яка існувала ще в дольодовиковий період. Немає ведмедів, зубрів, сайгаків, диких коней... Але, як писав Михайло Грушевський, “Для культурного життя , розвою і достатків ся країна дуже здатна”. І в екологічному відношенні Вовчанський район - найчистіша територія Харківської області, та, мабуть, і всієї України.
|
