Експозиція музею-заповідника «Верхній Салтів» згорнута через те, що у приміщенні здійснюються серйозні будівельно-ремонтні роботи. Проте нам вдалося побачити будівельників (роботи у самому розпалі), поспілкуватися з ними та директором музею- заповідника НІНОЮ БРАЖНИК.
- Ніно Михайлівно, дивлячись на те, що відбувається в музеї, на оці будівельні та реорганізаційні роботи, навіть забуваєш, що надворі криза. По всій Україні всі роботи згортаються, всюди скорочення, звільнення, а ви тут живете наче в іншому вимірі. Що ж у вас тут діється?
- Так, роботи йдуть... Уже закінчено ремонт покриття даху приміщення музею, встановлена електрична система опалення, зроблена реорганізація (розширення) експозиційної площі трьох східних виставкових залів музею, зроблено капітальний ремонт цих трьох залів, виготовлено спеціальні подіуми і вітрини для експонування артефактів салтівської археологічної культури. Хочу сказати, що це відбувається тільки завдяки старанням Вовчанської райдержаадміністрації, особисто її голови В.Удода та керівника відділу культури і туризму О.Кошмака, голови Вовчанської районної ради В.Панова. Саме завдяки їх старанням, їх енергії були виділені кошти на цей історико-археологічний центр. Цілком ймовірно, археологічний комплекс стане одним з об’єктів, що планується демонструвати зарубіжним туристам під час «Євро-2012». Адже салтівська археологічна культура – то історична перлина.
- Давайте нагадаємо читачам, а що то взагалі є – «салтівська археологічна культура»? Коли почались дослідження у Верхному Салтові?
- На історико-археологічний об’єкт в с. Верхній Салтів науковий загал вперше звернув увагу напередодні ХІІ загальноросійського археологічного з’їзду, що проводився у м. Харків у 1902 р. Саме в цей час, на межі ХІХ і ХХ ст. вчитель місцевої школи Василь Бабенко (ім’я якого присвоєно музею-заповіднику та одній із вулиць села Верхній Салтів) дослідив перші катакомбні поховання, які дали назву і започаткували вивчення славнозвісної археологічної культури, що пов’язана з великим державним ранньосередньовічним утворенням – Хозарським каганатом.
-То наша земля належала Хозарії? А які племена тут мешкали?
-Хозарський каганат - це велика, могутня держава часів раннього середньовіччя, яка займала територію від північного Кавказу до Осколу і Сіверського Дінця, від Волги до Дніпра. Населення, що входило в склад каганату, було різноетнічне: алани й болгари, тюркомовні і слов’янські племена. Хозарія мала значний влив на прискорення процесу державотворення східних слов’ян і створення Київської Русі.
- А чим цікавий саме Верхній Салтів?
- Верхній Салтів дуже цікавий з точки зору історії, археології, краєзнавства, етнографії і етнології. Цей регіон з часів нашестя гунів і до татаро-монгольського вторгнення був етнічно і політично не стабільним: сюди періодично пересувались племена скіфів, сарматів, аланів, булгарів, хозарів, слов’ян, половців, печенігів, монголів, татар, турків, інших прибульців. Тут на протязі всіх відомих історичних періодів відбувалися цікаві, глобальні історичні події. ( Можливо, саме сюди прямував князь Ігор під час свого славнозвісного походу, змальованого у «Слові о полку Ігоревім». На цю тему у архіві музею- заповідника є цікаве дослідження). Головне ж наше багатство – це археологія. Археологічна пам’ятка Верхній Салтів містить в собі рештки городища із кам’яною цитаделлю, широкий поділ і посад (неукріплена частина), та 4 катакомбних могильники.
В науковому розумінні історико-археологічний комплекс є взірцем для вивчення ранньосередньовічних старожитностей нашого краю. Це підтверджує той факт, що понад 100 років дослідники різних країн – України, Росії, Ізраїлю, Сполучених Штатів Америки, Австрії, Німеччини, Болгарії та Угорщини – виявляють неабияку зацікавленість у матеріалах даної пам’ятки. Починаючи з другої половини ХХ ст.. практично безперервно українські й російські науковці проводять тут археологічні дослідження, здобуваючи значний науково-інформативний матеріал. На підставі отриманих даних можна вивчати практично всі питання розвитку ранньосередньовічного суспільства не тільки нашого регіону або країни, але й народів Євразії в цілому. Доказом тому є кілька дисертацій та монографій, а також сотні статей, які написані на матеріалах, виявлених саме у Верхньому Салтові.
- А козацькі часи залишили свій слід в історії місцевості?
- Так, наш край багатий на старожитності козацького часу та періоду освоєння Слобожанщини, вивчення яких має не тільки наукове, а й виховне значення. Верхній Салтів – єдине місце у Харківській області, де можна у повному обсязі познайомитися з минувшиною Слобожанщини. Саме сюди везуть школярів з усього регіону на уроки народознавства: тут проводяться уроки з гончарства, писанкарства, народної вишивки, школярі знайомляться з побутом, ремеслами і промислами своїх попередників.
У Верхньому Салтові похований козацький отаман Василь Гордієнко. Відомо, що 1696 року він брав участь у завоюванні турецьких укріплень на Азові, що мало велике значення для Азовської кампанії Петра-І: Азов було взято 1703 р.
- А що з могилою?
- На місці поховання салтівського отамана Василя Гордієнка (завдяки старанням і вкладеним коштам керівника сільськогосподарського товариства «Калина» О. Кулінічева) встановлено кам’яний (як то і має бути на козацькій могилі!) хрест. Тут, на салтівські землі, планується проводити всі визначні імпрези спілки українського реєстрового козацтва: від прийому до лав козаків до гулянь і грищ козацьких з використанням багатющого етнографічного матеріалу, накопиченого у Історико-ар- хеологічному музеї-заповіднику «Верхній Салтів».
- Які роботи, крім будівельно-ремонтних, проводяться співробітниками музею заповідника зараз?
- Інтенсивно проводиться науково-дослідна робота, з наукового комплектування фондів (іншими словами – збирання експонатів у населення). Так, під час одноденних етнографічних експедицій зібрано 60 одиниць предметів, які стануть окрасою реорганізованої етног рафічної експозиції музею; закінчено наукове формування словника «Фразеологія Вовчанщини»; завдяки роботі в архіві і бібліотеці ім.Короленка закінчено формування науково-історичної довідки «Салтівський козацький отаман Василь Гордієнко»; під час одноденних етнологічних експедицій зібрано цінний етнологічний матеріал за темою «Стародавня весільна обрядовість Вовчанщини»; здійснено друк (на жаль, принтерний) матеріалу «Туристичні об’єкти салтівської землі», закінчено напрацювання наукового матеріалу за темою «Історичні та природничі місця Вовчанщини, що мають стати туристичними об’єктами», сформовано посібник для екскурсоводів; в розрізі проведеного наукового дослідження здійснено друк альбому світлин «Голова Вовчанського земства В.Г.Колокольцов, його соратники і близькі йому люди» . Продовжувалось здійснення благоустрою експозиційних об’єктів музею- заповідника і пристосування їх під експозиційний показ, а саме: прокладання доріжки (вирубка очерету) до озер метеоритного походження (Сліпцевого, Сидирчіного, Одовенкового), що розміщуються на стариці Сіверського Дінця; створено проект будівництва (відбудови) землянки і бліндажу часів ВВВ у протитанковому рові верхньосалтівського лісу та пристосування їх під експозиційний показ.
Основна ж наша мрія – це створення на базі музею-заповідника «Верхній Салтів» СКАНСЕНА – Музею Слобожанської народної архітектури та побуту під відкритим небом і перетворення його в осередок новітнього пригодницького туризму, в перший музей-пансіонат народного побуту для сімейного активного відпочинку-пізнання. З точки зору соціальної потреби це так актуально.
Весь світ на туризмі заробляє великі гроші. А наш Верхній Салтів дуже привабливий для сучасного туриста (звичайно, за умови доведення комплексу до більш презентабельного вигляду). І ще один аспект: важливість дослідження, зберігання і пропаганди надбань матеріальної та духовної культури слобожанських часів полягає в необхідності їх використання для патріотичного виховання сучасної молоді. Ми повинні вивчати традиції, звичаї, обряди, щоб навчитися трепетному відношенню до своїх коренів, до своїх витоків.
| 
