Коммерция: Продам прибор нормализации артериального давления
Рекомендую отказаться от медикаментов! Продам прибор нормализации артериального давления.Уникальный прибор для тех кого беспокоит давление, обладает высокой терапевтической эффективностью и может быть использован в еще более широких масштабах в качестве нетравмирующего,не вызывающего каких-либо побочных осложнений немедикаментозного средства.Прибор номинировался на Нобелевскую премию в 2008г. тел. для справок: 050-779-14-42; 093-019-00-22 Читать далее...
Про цей та інші цікаві факти можна дізнатися з книги «Історія розвитку поштового зв’язку на Вовчанщині в період з XVII по XXI століття», автором якої є начальник Центру поштового зв’язку № 4 Харківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Микола Мірошниченко. І хоча з нього вищезгаданої розписки ніхто не брав, але працює в галузі зв’язку він вже 32 роки і має неабиякі здібності, у чому можна пересвідчитися, прочитавши книгу, а ще краще — познайомившись особисто. Наша розмова відбулась у приміщенні ЦПЗ № 4 м. Вовчанська. Цей будинок площею 900 м2 було придбано для поліпшення умов праці поштовиків. Після реконструкції й ремонту будівля «посіла» друге місце на Всеукраїнському конкурсі на краще поштове відділення в 1998 році. Микола Дмитрович десятий рік працює спочатку начальником вузла, а тепер Центру поштового зв’язку. А взагалі робота в галузі зв’язку розпочалася 1972 року, коли прийшов після закінчення технікуму до районної контори зв’язку електромеханіком. Згодом став інженером з якості. У 80-х роках разом з колегами переобладнали діючий диспетчерський пульт, розширивши його з 20 до 300 абонентів. Це дало можливість тримати постійний зв’язок з усіма організаціями, установами, сільськими радами й оперативно вирішувати питання, пов’язані з роботою зв’язківців. Постійний пошук нових шляхів, цілеспрямованість і небайдужість, людяність і скромність — основні риси характеру, властиві Миколі Мірошниченку. Взагалі пошта багата на людей, які всією душею віддані їй, і саме до таких людей належить герой нашої розмови, адже, погодьтеся, не кожен зважиться взятися за перо, знайти для цього час, а головне — натхнення. Отож першим запитанням до Миколи Дмитровича було: — Коли з’явилась ідея написати книгу з історії пошти? — Під час роботи в галузі зв’язку мені довелося бути і секретарем партійної, і головою профспілкової організацій. Багато спілкувався з різними людьми, ветеранами. Тоді, у 80-х роках, ми мріяли про створення музею пошти і почали збирати матеріали. Я відвідав Бєлгородський архів, багато цікавих матеріалів знайшов у бібліотеці імені Короленка в Харкові. Звернувся до ветеранів-зв’язківців з проханням поділитися спогадами про свою роботу. Дуже вдячний колишньому начальнику Вовчанського вузла зв’язку Петру Юрченку, а також Юрію Шабельнику та Борису Шкурку, які відгукнулися на моє прохання. Так поступово накопичувались матеріали. Приводом, а може, й поштовхом для написання книги стало наближення 80-річчя Вовчанського району та 330-річний ювілей рідного міста. Я взяв відпустку, систематизував матеріали, і так народилася книга. Тобто не сама книга, а тільки рукопис, який завдяки підтримці директора Харківської дирекції Ваграма Гуляна перетворився на друковане видання. Я вдячний йому за все, адже книга стала дарунком моїм землякам. — А чи весь матеріал, зібраний за багато років, увійшов до книги? На жаль, ні. Багато залишилось, як кажуть, «за кадром». Книга вийшла документальною, з низкою історичних даних, цифр, таблиць, а хотілося б розповісти і про прекрасних людей, які працювали і працюють на пошті. Шкода, що брак часу та інші причини перешкодили втілити всі задуми. — А як, до речі, музей? Його буде створено? — Після виходу книги до мене звернулися працівники районного краєзнавчого музею. Їх зацікавили факти, що торкаються загальної історії нашого краю. Наприклад, карти шляхів, нумерація будівель, розповсюдження періодики — все це безпосередньо пов’язано з поштою. Вивчаючи архівні документи, я переконався, що в Російській імперії статистиці приділялася значна увага, завдяки чому й збереглися цікаві документи. Приміром, «Розклад витрат Вовчанської поштової контори на 1841 рік»: ...всього 295 руб. 79 коп., з них поштмейстеру — 141 руб. 45 коп., двом листоношам по 32 руб. 32 коп., на утримання будівлі та канцелярські витрати — 85 руб. 70 коп. Із поштової листівки 1913 року видання, яка має назву «Карта Волчанского уезда Харьковской губернии», можна дізнатися, що засобів зв’язку в повіті було: поштово-телеграфних контор — 1, поштово-телеграфних відділень — 5, поштових відділень — 12, спрощених поштових відділень — 16, поштових скриньок — 100. Отож сподіваюсь, що в недалекому майбутньому в нашому краєзнавчому музеї відкриється експозиція, присвячена розвитку поштового зв’язку краю. — Серед інших центрів поштового зв’язку Харківської дирекції ЦПЗ № 4 вирізняється тим, що саме тут проходять випробування нововведення в технології оброблення та доставки пошти. Над чим ваш колектив працює нині? — Разом зі спеціалістами Харківської дирекції випробовуємо новий метод сортування передплатних видань уроздріб. Його суть полягає в сортуванні роздрібних тиражів періодичних видань разом із передплатними. Щоб досягти бажаної мети — економії часу та підвищення якості — на цьому етапі нам необхідно грамотно скласти сортувальні таблиці. Розуміємо, що це дуже відповідальна робота. Знаємо свої слабкі місця і намагаємось налагодити чітку, стабільну роботу Центру.
