Коммерция: Продам прибор нормализации артериального давления
Рекомендую отказаться от медикаментов! Продам прибор нормализации артериального давления.Уникальный прибор для тех кого беспокоит давление, обладает высокой терапевтической эффективностью и может быть использован в еще более широких масштабах в качестве нетравмирующего,не вызывающего каких-либо побочных осложнений немедикаментозного средства.Прибор номинировался на Нобелевскую премию в 2008г. тел. для справок: 050-779-14-42; 093-019-00-22 Читать далее...
Хто не знав років двадцять тому про славу і сталі трудові традишї колгоспу „Маяк", що в селі Революційному! Хороші врожаї, постійні новобудови, заможне життя... Стільки трудових рекордів було тут поставлено майстрами хлібної ниви, за що звитяжців преміювали і мотоциклами, і автомобілями. Де це все сьогодні?... Колгосп „Маяк" збанкрутував і припинив своє існування. Разом з ним пішло у небуття громадське тваринництво, позбавилися роботи десятки доярок, скотарів, механізаторів на обслуговуванні численного поголів'я худоби. На щастя, знайшлися нові господарі, які зараз доволі ефективно вирощують врожаї зернових та технічних культур на переважній частині орного грунту колишнього колгоспу, сільгосппідприємству „Слов'янське-5" здала в оренду свої паї більшість власників державних актів на землю. - Через відсутність у структурі нового сільгосппідприємства тваринницької галузі,- розповідає Революційний сільський голова Валентина Дзюба,- потреба у працівниках тут обмежується порівняно невеликою кількістю механізаторів, які, власне, працюють сезонно: посіяли, доглянули врожай, зібрали його - і більше для них заняття немає. Ще частина працездатного населення знаходить застосування своєму досвіду та вмілим рукам на двох деревопереробних приватних підприємствах. Між тим, у трьох селах Революційної територіальної громади мешкає майже 1300 старих і малих, відсотків 30 з них - працездатне населення. Далеко не все воно знаходить роботу, відтак вимушене на прожиття тримати підсобне господарство, навколишні ліси ще дають можливість заробити якусь копійчину через зібрані та продані гриби, ягоди. Але це так, дрібниці. До того ж з такої трудової діяльності бюджету громади не „капає" нічого, відповідно, нічого не можна і витратити для поліпшення соціально-економічного стану сел. Наприклад, навіть кілька тисяч гривень для ремонту містка до села Шевченкове Перше для сільради - це вже великі витрати. Бюджет сільради, як і багатьох інших в районі, дотаційний. За словами сільського голови, у неї, власне, немає підстав скаржитися на відсутність уваги до проблем громади з боку керівництва „Слов'янського-5". Прохання допомогти - коштами, технікою сприймаються, хоча це стосується, звичайно якихось малобюджетних проектів. Наприклад, забезпечили транспорт для доставки вугілля, яким опалюватиметься місцевий будинок культури, виділяли транспорт і для організаци масових розважальних заходів у селі при потребі. Валентина Миколаївна - людина місцева, працювала у селі і коли керівником колгоспу був Олександр Золотоус, і при останньому директорі агрофірми „Маяк" Олександрі Березовському. Є з чим зрівняти ті часи і нинішні. Нинішні - не кращі, це однозначно, а найгірше, що перспектив для такого покращення поки що ні з яких боків не помітно. Втрачена слава села, а чи відновиться колись - хто зна. Між іншим, великого розголосу в районі набула справа про демонтаж конструкцій недобудованого корпусу Революційної школи, спорудження якого розпочали ще при Олександрі Золотоусу. Виявилося, що зберегти цю споруду для подальшого використання за призначенням вже неможливо: вона залишилася у власності колишньої агрофірми „Маяк", оголошеної банкрутом і була, в числі іншого майна, продана для забезпечення платежів по боргових зобов'язаннях агрофірми... Непроста ситуація, як розповіла сільський голова, складається і з кількома житловими будинками у селах громади. Свого часу їх мешканці з ряду причин не змогли це житло приватизувати, тому зараз будинки потрапили до списку майна агрофірми, яке підлягає продажу. Валентина Дзюба активно протидіє цьому- не можна ж залишати людей без житла, тим більше, що і законами такого не передбачено, щоб мешканців позбавляли можливості жити в будь-якому помешканні... Втім, незважаючи на такий стан речей, влада громади, як може, прагне до створення на підвідомчій території нормальних умов життя селян. Ось нещодавно у сільському будинку культури відзначали День людей похилого віку, зібралося немало селян, співали і навіть танцювали, згадуючи і кращі часи, і сьогодення з усіма його реаліями. Життя триває? Так, триває...
