Влітку Україна з жахом пережила наймасштабніші за останні десять років лісові пожежі - вигоріло шість тисяч гектарів нижньодніпровських лісів на Херсонщині, понад 300 гектарів - у Ялтинському гірсько-лісовому природному заповіднику. В цілому лише в масивах, підпорядкованих Держкомлісгоспу, за один рік сталося 4,5 тисячі пожеж. 98 відсотків їх - з вини населення. Це - непогашене багаття, кинутий чиєюсь недбалою рукою на суху траву недопалок, випалювання рослинності...
Аби створити нові повноцінні лісові насадження, потрібно понад 80 років. Щоб за якусь мить знищити вирощене, вистачить одного сірника.
На сторожі всенародного надбання стоять лісівники. Як турбуються вони про примноження зеленого багатства країни, що роблять, аби не допускати знищення його вогнем, запобігти лиху? Завітаймо до Слобожанщини - ще однієї туристичної Мекки, яка спекотної пори теж потерпає від масового нашестя відпочиваючих і туристів.
Де Дінець веслує веслами
Райським куточком називають на Харківщині Вовчанський район. Неповторні мальовничі ландшафти утворюють ліси та блакитні простори Печенізького водосховища, річки Сіверський Дінець. Тут господарює Вовчанський лісгосп, під опікою якого і частина масивів сусідніх Харківського, Чугуївського районів. Усі ліси площею 26 тисяч гектарів віднесені до 1 групи, тобто є природоохоронними. У зоні діяльності підприємства розташовано майже 60 баз відпочинку, пансіонатів, інших оздоровчих закладів - уже цей факт говорить про те, як непросто вести господарство у краї. А коли додати, що влітку за сприятливої погоди на водосховище приїздять десятки тисяч бажаючих покупатися, засмагнути... Чимало людей відвідують і соснові ліси, які широкою смугою тягнуться вздовж траси до кордону з Бєлгородською областю. Масово відпочивають у них і сусіди з Росії. Можна лише уявити, як спекотно тут у пожежонебезпечний період.
- Слава Богові, серйозних загорянь давно не виникало, -сказав при зустрічі начальник райуправління МНС Микола Воронков. - Обидві наші структури працюють у тісній взаємодії. Лісгосп має достатню кількість спеціалізованої техніки та вогнегасників, встановив висотні вежі для спостережень, у кожному лісництві - ще й кольорові телеустановки для огляду насаджень.
- Але чи не найбільше успіхові сприяє роз'яснювальна робота серед населення, відпочиваючих, - підключився до розмови заступник голови районної Ради Сергій Круподеря. - До лісівників у нас ставляться з великою повагою, бо глибоко шанують їхню титанічну працю. А по-іншому й бути не може. Коли люди приходять до лісу і бачать там порядок, то шкодити, смітити, будь-де розкладати багаття не будуть. Поводяться цивілізовано. Для цивілізованих відпочивальників побудували різноманітні рекреаційні пункти - користуйтеся благами природи, тільки не залишайте брудних автографів.
Державні ліси - багатство і краса району, лісгосп - його гордість. Це одне з кращих стабільних підприємств, яким упродовж багатьох років уміло керує Микола Іванович Діденко. Зумів згуртувати міцний колектив, який сьогодні є зразком, на який рівняються інші, вчаться у нього...
Тут справді є чому повчитися. І не лише справі охорони лісу. Підприємство постійно розвивається, активно впроваджує у виробництво досягнення науки, техніки.
А діброви плекати непросто...
Коли ми познайомилися, перше, на чому наголосив директор, чим підприємство відрізняється від інших у Харківському облуправлінні лісового і мисливського господарства. Виявляється, в ньому вже давно відмовились від меча Колесова - майже всі культури садять механізованим способом. Серед основних лісотворних порід домінують твердолистяні й шпилькові, найбільші площі займають дуб і сосна звичайна. Дуб - патріарх тутешніх лісів, йому й головна увага: нагромадили понад піввіковий досвід створення культур на зрубах зі стійким природним поновленням підгінних, супутніх порід. А історія сучасного виробництва лісокультур розпочалася із закладання дослідів у 1961 році. Згодом були видані рекомендації вчених
УкрНДІЛГа та Харківського сільгоспінституту імені В. В. Докучаєва. Запропоновані науковцями способи постійно вдосконалювали спеціалісти лісгоспу - в напрямку максимальної механізації. Особливо творчо працювали лісничі Старосалтівського лісництва Віктор Мейсарош і Жовтневого Василь Малтапар.
- Ми давно переконалися у важливості термінового лісовідновлення на зрубах, - розповів Василь Власович. -Коли садити відразу після вирубування материнського деревостану, скорочується кількість агротехнічних заходів. На зрубах першого року як у дубових, так і в соснових насадженнях створюються сприятливі умови для росту сіянців, адже у першій половині вегетаційного періоду відсутні бур'яни, а лісова підстилка не дає випаровуватись волозі з поверхні грунту. Значно інтенсивніше йде накопичення поживних речовин і використання їх молодими рослинами. У підсумку ще й скорочуються затрати праці та коштів на боротьбу з бур'янами, які пригнічують ріст деревних, чагарникових порід. Створення умов для росту молодого дуба "у шубі при відкритій голові" вже не складає великих труднощів. Технологія проста, дає можливість виконувати лісокультурні роботи у стислі строки.
Так, застосування цього способу забезпечує ефективне лісовідновлення як з лісівничої, так і з економічної точок зору. Мінімально порушується лісове середовище, максимально використовуються природні лісосировинні умови, зберігаються біорізноманіття, генетичний потенціал дібров, забезпечується відносна безперервність лісового середовища на зрубах. Роботи з лісовідновлення ведуть на свіжих (не старіше одного року) зрубах, а це є однією з передумов того, що за останні 15 років не списали жодного гектара лісокультур. Навіть у найкритичніші роки приживлюваність їх висока.
Зазвичай використовують стандартний садивний матеріал, вирощений з місцевого насіння кращих селекційних категорій. Враховуючи величезну шкоду, яку завдають майбутнім дубовим насадженням навіть незначні механічні пошкодження молодих рослинок, замість садіння часто жолуді висівають. Посіви прикривають листям, застосовують засоби відлякування проти копитних і гризунів. А з весни нинішнього року ще й взяли курс на створення культур із закритою кореневою системою, тобто у контейнерах. З чого починали? Із закупівлі плівкового матеріалу, з якого виготовляли пакети. Знизу кожен склеювали й проколювали, заповнювали поживною сумішшю і висівали туди по два жолуді. Пакети ставили в траншеї як у теплицях, так і у відкритому грунті. Рослини поливали, прополювали. Всього було закладено (у три терміни) 122 тисячі штук контейнерів. Практично через два місяці сіянці вже можна було висаджувати в грунт. На кінець липня за такою технологією створили культури на площі 25 гектарів і провели доповнення на десяти гектарах.
- Хоч досвід за тривалістю незначний, але вже можна зробити певні висновки, - каже Микола Діденко. - Завдяки використанню контейнерів сезон садіння подовжується на весь вегетаційний період без попереднього обробітку грунту. При цьому виключається пошкодження рослинок. Сіянці дуба із закритою кореневою системою в контейнерах у 1,5-2 рази енергійніше ростуть, ніж у розсаднику. Відсутні агротехнічні догляди - трудомісткий ручний, енергомісткий механізований.
Для наступної весняної посадки в лісгоспі заклали майже 100 тисяч контейнерів дуба та 20 тисяч сосни звичайної, але то з експериментальною метою. Швидше за все, використовуватимуть їх для доповнення культур.
Примножують традиції
Недешева то справа - плекати бори та діброви. У лісгоспі поступово переходять до виконання різного плану робіт (у тому числі й лісокультурних) приватними бригадами. Одна з таких організована в селі Охрімівка з ініціативи лісничого Чайківського лісництва Петра Чепурного. Село, по суті, вимираюче, роботи людям не знайти, тож група селян охоче відгукнулася на пропозицію об'єднатися в колектив лісокультурниць. Очолила його енергійна підприємниця Людмила Товстолугова. Лише цього року вісім членів бригади посадили культури більш як на ста гектарах. Та ще їздили допомагати садити на Херсонщину, де влітку палахкотіли сильні пожежі.
- Ми переконалися, наскільки це вигідно - приватні підприємці, - поділився думками директор. - За будь-яку роботу беруться жіночки. Коли бачать, що вчасно не впораються з доглядом за рослинами, залучають односельців. У селі люблять Людмилу, інакше як "наш директор" не називають. Вона для людей і роботодавець, і соціальна допомога: купили УАЗ, тож за потреби, скажімо, завжди можуть когось відвезти до лікарні. Шукають додаткових заробітків - взяли в оренду земельний масив, вирощують овочі. Побільше б таких підприємців! У нас вони і на заготівлі деревини працюють. Та ще й як працюють! Коли треба, то й у вихідні, свята виходять на роботу. Знову ж таки, бригада звалювальників уже кілька тижнів рубає пошкоджений вогнем ліс у Голопристанському районі Херсонщини...
Ефективно співпрацюють з приватними підприємцями у Вовчанську. І не лише в економічному плані. Лісничі, лісники вже займаються не пошуком запчастин та бензину, а своєю безпосередньою справою. На підприємстві тримають руку на пульсі часу - закупили сучасні вимірювальні прилади й створили спеціалізовану бригаду інженерів, у розпорядженні якої навігатор для точного визначення площ лісосік, електронна вилка для обліку діаметру дерев, портативний комп'ютер з усім необхідним програмним забезпеченням для оперативної обробки отриманої інформації в польових умовах. У середньому під час відведення лісосік щороку здійснюють близько півмільйона обмірів із застосуванням новітніх технологій. Зростає точність визначення площі лісосік та діаметрів дерев, виключається суб'єктивний підхід і загальнолюдський фактор при відведенні. Водночас зменшилась трудомісткість робіт, майже вдвічі збільшилась продуктивність праці та швидкість обробки інформації.
Під кінець відрядження ми заїхали до Рубіжанського лісництва. Прекрасні молоді насадження показав нам лісничий Олександр Лазебний. У цьому, а також Жовтневому і Старосалтівському лісництвах третину площ займає сосна і дві третини - дуб.
- Така структура, - зауважив лісничий, - дає змогу працювати на плантаціях за будь-якої погоди. Якщо йдуть дощі і за бездоріжжя в діброву не заїхати, то виконуємо роботи в сосняках, що ростуть на пісках. Взагалі на піщаних дюнах уздовж Сіверського Дінця нашими попередниками у 50-70-х роках минулого століття були створені соснові культури на площі понад 5 тисяч гектарів. Тепер то безцінні ліси, які закріпили піски, захистили річку та навколишні сільгоспугіддя. Наше завдання - примножувати кращі традиції, старатися, аби й наступні покоління тішили дуби, що небо підпирають.
- А ще берегти насадження, - додав директор підприємства Микола Діденко. - Ліси не просять вогню. Ліси просять поваги і уваги.
