Коммерция: Продам прибор нормализации артериального давления
Рекомендую отказаться от медикаментов! Продам прибор нормализации артериального давления.Уникальный прибор для тех кого беспокоит давление, обладает высокой терапевтической эффективностью и может быть использован в еще более широких масштабах в качестве нетравмирующего,не вызывающего каких-либо побочных осложнений немедикаментозного средства.Прибор номинировался на Нобелевскую премию в 2008г. тел. для справок: 050-779-14-42; 093-019-00-22 Читать далее...
Невеличке село КОтовка у Вовчанському районі на Харківщині. Не набереться й двохсот чоловік. В школі-дев’ятирічці всього 28 учнів. Раніше в одному лише класі налічувалося більше школярів. Але це було, коли ще вчився Олександр Колесник, місцевий художник-аматор, у якого ми в гостях. Господині сільського майстра Тетяні приймати гостей - звична річ. Господарство – в основному тримається на її плечах, глава родини відводить собі скромну роль помічника. Олександр КОЛЕСНИК, художник ( с. Котовка, Вовчанський р-н) - Хоча все як кажуть заїда, не дає творити, як і усім художникам, мабуть. Ну од цього ніде не дінешся. Малювати по суті ніде й не вчився. Після сільської восьмирічки в художнє училище не пройшов за конкурсом, закінчив ПТУ на електрика. От і вся освіта, не рахуючи заочний Московський університет мистецтв наприкінці 80-х. Початкову школу малювання хлоп’ям пройшов у тітки Анастасії, яка й подарувала перші його фарби. Олександр КОЛЕСНИК, художник ( с. Котовка, Вовчанський р-н) - Малювала в основному природу, печі малювала. Бува застругає сірник і малює, не було пензлика. – А ви їй допомагали? – я спершу дивився, а потім навчився сам малювати олівцем, потім фарбами, виходило, загорілася душа. Перше визнання прийшло ще в шкільні роки, після участі в телевізійному конкурсі юних художників. Лідія Колесник, мати художника. - Альбом намалював в школі висилав кудись на те, на конкурс, а відтіль прислали. І якраз вогнище в школі було і директор об’являв Колесника, та куди там – мати в гору росла. Після того були інші дипломи, нагороди, обласні, республіканські, всесоюзні виставки. За славою не ганявся, місць в спілках не домагався, так і залишився сільським художником без усіляких звань, зате з власною галерею картин, в основному місцевих, натюрмортів, портретів односельчан, рідних, серед яких і перша його вчителька - тітка Анастасія. Олександр КОЛЕСНИК, художник ( с. Котовка, Вовчанський р-н) - Люблю починати картини. Тоді в мені все горить. Дня два-три роблю, тоді, як кажуть, енергія закінчується і я її в сторону. Хай відлежується, висихає там, потім виставляю, як притягує мене – роблю, якщо ні - другу дивлюсь, або починаю наступну, отак весь час. В останні півтора десятиліття – Олександр Колесник ніде не виставлявся. Вісім років власними руками зводив дім на гроші, зароблені малюванням. Олександр КОЛЕСНИК, художник ( с. Котовка, Вовчанський р-н) - При Брежнєву наглядна агітація йшла в ход, прийшлося малювати то Леніна, то Брежнєва, “Вперед к победе коммунизма”. Ну, конечно платили непогано, ці гроші я стратив на будматеріали. Новий дім художника зовсім не схожий на сільську оселю, більше нагадує майстерню і галерею, відкриту для односельців. Усе багатство його в полотнах. Скільки картин написано – художник-аматор точно не знає. У домі, каже, близько ста Вдвічі більше знаходяться в приватних колекціях, в чиїхось оселях. Олександр КОЛЕСНИК, художник ( с. Котовка, Вовчанський р-н) - Що дарив, хто купив, ну по-різному було. Ті, що в дома – як правило, писані для себе, для душі. З двадцяток набереться незавершених. Олександр КОЛЕСНИК, художник ( с. Котовка, Вовчанський р-н) - Бува раз-два і вже готова картина, а буває от як оця, мабуть 18 років, а вона незакінчена. Не знаю, коли я її дороблю. Це в батьківській хаті. Збираються на святкування, на 9 Мая, ще в брежнівські часи. Син, племінник, племінниця, мати й батьки. Це дід з бабою збираються на свято. Багато води витеклою. Батька вже немає, син на третьому курсі в Фармакадемії. Не змінилася за 18 років лише хата, в які виріс та мати. Так само бігає, клопочеться по господарству. Живе дітьми - їх у неї четверо та онуками. Батьківську хату, як і інші картини, Олександр Колесник мріє домалювати, одіти в дорогі рами і показати їх через два роки в Харкові на персональній виставці в день свого п’ятдесятиріччя.
