Марина ситник - переможець і призер конкурсів знавців української мови
У листопаді минулого року розпочався ІІ Міжнародний дитячий конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, який проходив у чотири етапи: шкільний, районний, обласний і загальнонаціональний.
Організатори конкурсу – Ліга Український Меценатів (українська діаспора). Іменем одного з організаторів, українського селянина, що став у Канаді мільйонером і активно сприяв розвитку освіти у рідній державі, і названо цей конкурс.
На жаль, минулого року ця видатна людина пішла з життя. Однак залишила по собі світлу пам’ять в Україні та за її межами, а також традицію проведеня конкурсу, який виявляє знання рідної мови підростаючого покоління.
У ІІ Міжнародному конкурсі брала участь учениця 11 класу Жовтневої Другої школи Марина Ситник. Вона стала переможцем районного туру, призером обласного та Всеукраїнського, який відбувся у січні-лютому цього року у Харкові та Києві.
Марина нагороджена дипломом обласного конкурсу та іменним годинником, а також дипломом Всеукраїнського конкурсу, грошовою премією та художньою літературою.
А ще її вірші незабаром будуть надруковані фондом імені П. Яцика у Києві.
.
“ЗОЛОТЕ ВІДКРИТТЯ РОКУ”— ВОВЧАНИН ВІТАЛІЙ ПАНОВ
З Одеси, де проходив Другий відкритий фестиваль-першість виконавчих мистецтв «Імена майбутнього світу», участь у якому взяло понад 100 талановитих школярів з усієї України, 16-річний вовчанин Віталій Панов повернувся додому, завоювавши головний титул фестивалю – Гран-при.
Організаційний комітет фестивалю назвав його «Золотим відкриттям року»!
До 14 років учень ЗОШ №1 Вовчанська Віталій Панов, власне, особливої тяги до мистецтва не мав. Втім, можливо, просто не мав нагоди розкрити свої таланти. “Прорив” на сцену трапився для нього 8 березня 1999 року, коли він вперше заспівав на святі, присвяченому жінкам, зі сцени актового залу своєї рідної школи. Це й стало поштовхом до розвитку таланту хлопчика.
Далі – участь у конкурсі “Зірки Вовчанщини”, і перше місце. Потім – перемога у конкурсі “Перші кроки”, який проходив у Харкові. Одним словом, талант співака у Віталіка засвідчений вже не однією нагородою. Та, попри природні дані, сьогодні у мистецтві дуже не просто, як кажуть, вибитися в люди. І чудово, що цей талант на Вовчанщині був підтриманий дорослими. Активну участь у організації виступів хлопця взяв голова РДА В.Рудяга, суттєву матеріальну допомогу надали керівники агрофірм “Шестаково” та “Світанок” В.Зверєв і Н.Савченко.
Вже другий рік талановитий юнак навчається у Харківському музичному училищі імені Лятошинського на факультеті “Музичне мистецтво естради”.
А з 30 квітня по 7 травня він взяв участь у Другому відкритому фестивалі-першості виконавчих мистецтв “Імена майбутнього світу”, який проходив у Одесі. Понад 100 талановитих дітей шкільного віку з усієї України з’їхалися сюди. Вовчанськ представляв Віталій Панов.
Днями до нашого міста надійшов лист від президента фестивалю “Імена майбутнього світу” Григорія Розенберга. В ньому, зокрема, від імені Генеральної дирекції дитячих і молодіжних творчих проектів, оргкомітету і дирекції фестивалю-першості, “всіх, без виключення, членів професійного журі”, як зазначено у листі, висловлюється велетенське визнання за чудове мистецтво, яке продемонстрував наш юний земляк Віталій на відкритій першості.
“Віталію Панову присуджено головний титул фестивалю, - говориться далі у листі, - Гран-при в номінації вокал і головний титул фестивалю “Mister фестиваль ІМЕНА МАЙБУТНЬОГО СВІТУ. Дякуємо вас за фантастично талановиту дитину, яка по-праву стала золотим відкриттям року”.
До цього слід додати, що після такого надзвичайно вдалого виступу в Одесі Віталій вже одержав ряд цікавих пропозицій від провідних музичних фірм.

Микола Пивоваров – кращий боксер України!
У Кременчугу проходили змагання VІІ Всеукраїнського турніру з боксу серед юнаків 1988 року народження. Девіз змагання – “Майбутнє українського села – в її дітях”.
У турнірі брав участь і юний вовчанин, вихованець ДЮСШ, учень школи №2 Микола Пивоваров.
У напруженій боротьбі, провівши три боя, він посів перше місце у своїй ваговій категорії. Миколу визнали кращим боксером турніру, на якому він виконав нормативи кандидата у майстри спорту України з боксу. А головне – він був визнаний першим номером збірної команди України серед юнаків 1988 року народження. Це значить, що неодмінно братиме участь у міжнародних змаганнях.
Вже наприкінці червня Микола Пивоваров, у складі збірної команди Вовчанської ДЮСШ, візьме участь у престижному турнірі – першості України з боксу, який проходитиме у Керчі.
Успіх юного боксера – винятковий, адже до нього у нашій школі ніхто не домагався таких високих спортивних результатів серед боксерів.
А участь Миколи у змаганнях стала можливою завдяки фінансової допомоги міськради.
І знову перемога!
У Керчі відбулися змагання на першість України з боксу серед юнаків 1988-1989 років народження.
Участь в них взяла і команда відділення боксу Вовчанської ДЮСШ у складі: Миколи Пивоварова, Тимура Рагімова, Ярослава Васильева, Івана Петрова.
Всього на старт змагань вийшло 660 спортсменів з різних областей України.
У напруженій боротьбі вихованці Вовчанської ДЮСШ Микола Пивоваров і Тимур Рагімов стали чемпіонами України. До речі, Микола Пивоваров вже став триразовим чемпіоном нашої країни.

ЮРІЙ ЖАВОРОНКОВ –ПЕРЕМОЖЕЦЬ КОНКУРСУ ЮНИХ ЖУРНАЛІСТІВ УКРАЇНИ
Наприкінці червня було підбито підсумки Всеукраїнського телевізійного конкурсу юних журналістів “Подорож до маминих мрій”, оголошений Національним фондом “Україна – дітям”.
Переможцем конкурсу став наш земляк учень п’ятого класу школи № 1 Юрій Жаворонков.
Як переможець він отримав путівку на відпочинок до міжнародного дитячого центру “Артек”.
Нагородження учасників конкурсу проходило в урочистій обстановці у столиці нашої держави – Києві, за участю віце-прем’єра В. Семиноженка, головного редактора газети “Освіта України” Ю. Кузнєцова, генерального директора телекомпанії УТ-1, поета Андрія Демиденка, артистів Віталія та Світлани Білоножко.
Після нагородження Юрія запросили на інтерв’ю до каналу “1+1”, у якому він підкреслив, що своєю перемогою він здійснив мамину мрію, яка хотіла, щоб він писав і друкувався в пресі.
До речі, надіслані Юрком казки і оповідання на конкурс пообіцяли надрукувати в українських журналах.
Що ж, батьки Юрія, Лариса і Олексій Жаворонкови (Олексій працює на агрегатному заводі), можуть по-праву пишатися своїм сином, який своєю творчістю прославив Вовчанщину.

ЛАУРЕАТ, ПЕРЕМОЖЕЦЬ, ОСОБИСТІСТЬ
Незважаючи на юний вік, солідних титулів у Інни Жаворонкової, учениці 10 класу школи-інтернату №5, вистачає. Вона лауреат телепроекту “Крок до зірок”, переможець конкурсу “Міні-міс-2002”, як відмінниця у навчанні – одержує стипендію, яку встановив для обдарованих дітей народний депутат України Степан Гавриш, переможець пісенних конкурсів. Це все, звичайно, робить їй честь.
Але, спілкуючись з нею, я зрозумів, що основне її “багатство” і досягнення не ці титули і визнання, а сама її особистість. Скажу відверто, за довгий час я, певно, вперше побачив таку цільну, скромну, розумну, чарівну, не по роках розсудливу дівчину. Вона дійсно зірка на нашому сірому життєвому небосхилі… Не з категорії тих штучно утворених молодих “зірок”, яких ми бачимо на естраді, по телебаченню, а справжня. Особистісна. Чисто за природними і людськими якостями.
Хоча доля у неї дуже складна, навіть трагічна. Коли їй було вісім років, в результаті автокатастрофи водночас загинули батько і матір. Довелось з Донецької області переїжджати у Вовчанськ, до бабусі. Стала навчатись у школі-інтернаті. Спасибі колективу вихователів. Віддали дівчині тепло сердець і душу. Хоч і трафаретна фраза – замінили їй батьків, але ж так і було. А сама Інна не впала в розпач. Виявила характер, волю. Не дала заполонити свою душу смутку і розпачу. Вперто вчилась, завжди брала активну участь в усіх заходах інтернату. Стала навіть «Президентом школи»– є така посада в учнівському самоврядуванні. І коли я в ході нашої бесіди з делікатних міркувань, “вибудовував” фразу щодо її батьків, вона з чисто жіночою інтуїцією “вирахувала” мене і просто сказала: “Та що вагаєтесь, запитуйте сміливо. Я вже цю трагедію пережила. Як би важко не було, треба йти по життю далі…”
І тоді я остаточно зрозумів, що переді мною – особистість, сильна особистість. Інна дійсно сама сміливо пішла по життю, не розтринькуючи його по дрібницях. Хай ще вона здійснила тільки перші кроки, але ці кроки впевнені і вони мають мету. Ну, хіба це не досягнення—навчатись на відмінно, хіба це не успіх– стати лауреатом конкурсу “Крок до зірок”, який проходив під час соціальної акції “Берег надії”, ініційованою нашим народним депутатом Степаном Гавришем, хіба це не досягнення – брати участь у гала-концерті у Національному палаці України, хіба це не успіх –бути запрошеною до вступу без екзаменів до Університету культури та мистецтв…
А нещодавно вона повернулась з Німеччини, де перебувала більше трьох тижнів за путівкою, яку подарував їй народний депутат України С. Гавриш. Прийшла до редакції, щоб віддячити через газету Степана Богдановича. Що з задоволенням і робимо.
Ну, хіба можна назвати цю дівчину сиротою? ( Взагалі це слово мені дуже не до вподоби, хоча воно і існує в офіційній мові). Не може дитина бути сиротою, навіть якщо у неї немає батьків. Адже завжди поруч люди. Є тим сам. І наскільки ти сам захочеш реалізувати себе, наскільки виявиш наполегливості, як це не складно в наш час, у пошуках тих людей, з якими будеш відчувати себе людиною, які допоможуть розкритись твоїм здібностям, настільки ти і не будеш самотнім. Настільки тобі життя і відміряє…
Саме цього я б хотів і побажати Інні. А ще, звичайно, знайти свого “принца”. Ні, не принца, хоча вона як неординарна особистість, цього заслуговує, а просто хорошу справжню людину, з якою вони б пліч-о-пліч йшли по життю. Разом і назавжди. Щоб замість втраченої сім’ї, у Інни з’явилась нова.