Степан Богданович Гавриш, професор права, колишній віце-спікер, колишній координатор парламентської більшості, двічі депутат, виступає у Верховному Суді. Він намагається довести Суду, що Янукович – наш президент.

Як дійшов професор до того, що нама-гається нав'язати в президенти укра-їнському народові „ проффесора” кримі-нальних наук?

Великий почин
Він був посереднім студентом юрфаку Харківського університету. Ні особливого інтелекту, ні глибоких знань – „ увы, ничем ми не блестим”. Кандидатську і докторську дисертації Гавриш захищав не у рідному вузі, а десь у чорта на кулічках, там, де все схоплено. Вже тоді визначальним у його житті стало вміння заводити потрібні знайомства і бути корисним для тих, хто при владі. На середину 90-их припадає його знайомство зі світом організованої злочин-ності.

Політична кар'єра Степана Богдановича розпочалася у 1998 році. Впливові друзі вису-нули його кандидатуру до Верховної Ради. В парламенті ця людина, наукові роботи якої були присвячені законодавству про захист природи, приросла зовсім не до екологічного комітету, а до комітету з Паливно-енергетичного комплексу. За твердженням сайту „ Україна кримінальна” у свою першу депутатську каденцію Гавриш займався проштовхуванням дірявих законів, вигідних колам, що намагались накласти лапу на газовидобуваючу промисловість.

На наступні парламентські вибори Степан Богданович пішов уже як небідний пред-ставник влади. У 2002 році команда Гаври-ша вже не підкуповувала виборців, а просто залякувала їх. Робітників підприємств, розташованих в окрузі, де вдруге балоту-вався наш герой, змушували голосувати за нього під загрозою звільнення з роботи. Навіть систему освіти залучили до агітації за професора права. Вчителі рекомен-дували школярам переконати батьків віддати свій голос цьому вченому, інакше це відіб'ється на оцінках. Та що там освіта! Обласна прокуратура, бастіон законності, зайнялася переслідуванням його опо-нентів! Справді, вміє Степан Богданович встановлювати зв'язки.

Шляхом закону
З 2002 році в житті Гавриша починається період подвигів. Він вирішує повністю взяти під контроль промислове місто Чугуїв. Для цього він висуває претендентом на посаду міського голови нікому до того не відомого громадянина на прізвище Здор. Фінансу-вання виборчої кампанії Здора обійшлося Гавришу у 100 тис. доларів (не інакше як накопичених важкою адвокатською практи-кою). Але сталась неприємність – його кандидат вибори програв. Гавриш шаленіє і вимагає свої гроші назад. Кілька чугуївців були свідками цієї розмови, пересипаної матюками і погрозами з боку інтелігентного професора. Здор відповів, що таких грошей у нього немає, а якщо погрози повторяться – напише заяву до СБУ. Ввечері до нього прийшла невідома людина, запропонувала мир і пляшку коньяку на знак дружби. А зранку Здора знайшли мертвим. Фізично здоровий мужчина помер від серцевого нападу. Вимоги дружини провести аналізи, на предмет можливого отруєння, місцеві правоохоронці звичайно проігнорували.

Самогубством закінчився конфлікт з депутатом для голови колгоспу Месюри (с.Гнилиця).

Дивна, незрозуміла смертність у вибор-чому окрузі Гавриша!

Степан Богданович – знаний шанувальник нерухомості. А ще він любить рідну землю.

Через це, зокрема, виникнув конфлікт між Гавришем і головою сільради села Револю-ційне Вовчанського району громадянкою Вартовник. Професор заявив селянці: „ Або твоя земля буде тут (показав на свою кишеню), або ти будеш у землі!” Після цього до Вартовник завітали невідомі спортсмени і жорстоко її побили.

Друг друзів
Живе у Чугуєві авторитетна в місцевих спортивних колах людина, відома як „ Заяц”. Його спортивну бригаду в народі називають ласкаво „ зайчатами”. Цей „ Заяц” контролює все автоперевезення міста. Його автори-тетність, переконливе слово та прикрі випадки з тими, хто не бажав визнати його правоту, зробили його великою людиною у Чугуєві. Цікаво, як хороші люди знаходять одне одного – автопідприємство допоміг організувати „ Зайцу” не хто інший як наш професор права! Згідно одних джерел, Заяц – син високого міліцейського чинов-ника. Згідно інших – син Зайцевої Ксенії Леопольдівни, референта Степана Богда-новича. Втім ці дві відомості не виключають одна одної.

Ще одним партнером у цьому бізнесі є інша авторитетна людина на прізвисько „ Бізон”. Кажуть, добрий Гавриш врятував у 2000 році цього шанованого чоловіка від нахабних претензій УБОЗу. Справді, чого лише не досягнеш добротою і чистим серцем!

Жителі Чугуєва свято переконані, що мережа автозаправок, розташованих вздовж Ростовського шосе від Чугуєва до Харкова, належить Степанові Гавришу. Машини „ фірми Зайца” заправляються виключно там. До того ж бензин, на переко-нання чугуївців, потрапляє на заправки не звідки небудь, а з військових частин, розташованих біля села Шевченкове. Очевидно, громадянин Гавриш вболіває за добробут армії і національну безпеку. Більше б таких людей!

До кола друзів Гавриша входять і вироб-ники горілки „ Олімп”. Олімпівські біг-борди прикрашаю кожну автозаправку траси Чугуїв-Харків. Друзі-„ олімпійці” надали у 2002 році народному героєві аж 300 тис. доларів на виборчу кампанію. Тоді ж друзі-спортс-мени переконали конкурентів на виборах поступитися Гавришеві, як достойнішому і людянішому кандидатові. Нема нічого неможливого для міцної дружби!

Напевно не в останню чергу саме ця дружелюбність, здатність переконувати і любов до землі дозволила Степанові Богдановичу зробитися координатором парламентської більшості, а тепер – і представником Януковича у Суді. Але тут його самовіддана діяльність досить відома громадськості, тому зупинятися на ній не будемо.

Совість банкротів
Із сказаного вище стає зрозуміло чому саме професор права представляє „ проффесо-ра”. Яке їхало – таке здибало, два чоботи – пара.

Хто позавчора дивився засідання Верхов-ного Суду, мав нагоду побачити незабутнє видовище. Степан Богданович Гавриш (в високих кабінетах режиму через свої специфічні таланти відомий як „ Стьопа-Шарикоподшипник”) розповідав нам про совість. Комізм ситуації полягав у тому, хто саме це говорить.

Уявіть собі, що грабіжник говорить про закон. Шахрай про чесність. Повія про невинність. Кат про гуманізм. Або кастрат про кохання.

Шарикопідшипник говорив про совість. О часи! О звичаї кумівської України! Чи лишилося хоч якесь світле слово, яке б вони не обслюнявили?

Після Гавриша це слово доведеться відмивати.

(При написанні використано матеріали сайту „ Україна кримінальна”)

Ігор Хомик

За чисту Україну. – 2004. – 3 грудня. – № 16. – С.4.