Далеке минуле нашого краю сховане від нас імлою таємничості і невідомості. Хто жив на берегах Сіверського Дінця понад тисячу років тому? Чим займалися люди в той час? Якими були їх звичаї і  вірування? Відповіді на ці питання можуть дати тільки археологи.

Вже декілька останніх років археологи Харківського історичного музею ведуть розкопки на території відомого Верхньосалтівського археологічного комплексу, який знаходиться у Вовчанському районі. До завершення розкопок ще далеко, тому що матеріал настільки великий і різноманітний, що вимагає глибоких археологічних досліджень на десятки років вперед. На території Верхнього Салтова знайдені сліди поселень, які за кількістю жителів і роллю в житті місцевого населення можна цілком співставити з таким сучасним поняттям як місто. Жителі цього стародавнього міста займались не тільки сільським господарством, але й різними ремеслами.

Якщо хто помирав, то його ховали в особливому підземному склепі, який археологи звуть катакомбою. Катакомби виривалися на глибині більше 3 метрів. Ходом тут служила вузька траншея зі східцями вниз. Вхід до склепу закривався звичайно кам'яним закладом. В цих могилах, як правило, знаходять декілька склепів— адже це був сімейний склеп. Саме такі катакомби досліджують в останні роки археологи музею. Робота копітка і пов'язана з певним ризиком. Тільки досвідчений погляд спеціаліста може відрізнити місце розташування катакомби від інших нашарувань.

...Помилитися не можна, з глибини п'ять метрів підіймається у відрі шар грунту, а на дні траншеї працюють люди. Ось перед входом в камеру з'явився кам'яний заклад — значить катакомба не зачеплена. Склепіння камери завалилося, доводиться знову вигрібати, землю. Але праця археологів не даремна. У напівтемряві видно скелет воїна з шаблею, а поруч з ним лежать останки жінки. Щось блискуче — це золоті сережки, які колись носила похована. Це велика вдача для археологів, бо подібні знахідки у Верхньому Салтові рідкісні. Але не в золоті смисл роботи дослідника. Адже той матеріал, який було знайдено в катакомбах, може багато розповісти про життя народу, котрий жив на берегах Сіверського Дінця. У Верхньому Салтові знайдено велику кількість керамічного посуду, прикрас з срібла і бронзи, скляні буси, засоби праці, зброя (адже салтів'яни одними з перших стали виготовляти шаблі). Катакомб у Верхньому Салтові, за підрахунками спеціалістів, декілька десятків тисяч. І нові відкриття очікують археологів кожного року.

В 1989 році зовсім випадково було знайдено новий салтівський могильник — комплекс могил-катакомб, розташованих на схилі пагорба, яру. Багато могил виявились розграбованими. Було чітко видно, що до археологів тут побували грабіжники. Але велика кількість залишених тут срібних і бронзових речей і прикрас дозволяє припустити, що тут могли ховати представників місцевої знаті. Найцікавіші знахідки ще попереду.

Так кому ж належали пам'ятники, знайдені археологами у Верхньому Салтові? На це питання у сучасних дослідників є одна відповідь — аланам. Алани — це один з племенних союзів сарматських племен, які в перші століття нашої ери займали домінуюче становище на землях Північного Причорномор'я. В IV столітті нашої ери напад гуннів змів на своєму шляху аланів і тільки  частина їх залишилась на Північному Кавказі. В VIII ст. алани потрапили в залежність від Хазарського каганату, першої феодальної держави в Східній Європі. Часті війни, які вів каганат з арабами, змусили аланів переселитися з Кавказу в більш спокійні місця — на береги Дону і Сіверського Дінця. Саме до цього періоду і відносяться пам'ятники в районі села Верхній Салтів.

В X ст. каганат занепав і алани, які жили на берегах Сіверського Дінця, перейшли в середовище сусідніх народів. Алани, які залишились на Кавказі, поклали початок сучасному осетинському народу. Так що осетинці можуть сміливо шукати своїх предків і на території нашого краю.