Будинок семикомплектної школи у с. Вовчансък, 1912 р., архіт. К. М. Жуков.
Загальний вигляд, план першого поверху.

1912 р. К. М. Жуков на замовлення Вовчанського земства створить проекти будинків шкіл компактної об'ємно-просторової композиції при ширині корпусу близько 27 м. Зовнішній вигляд цих шкіл був надзвичайно мальовничим, експресивним. За цими проектами у різних районах Вовчанська було споруджено сім будинків (1913-1916 pp.), під час першої світової війни частина їх використовувалася як військові шпиталі. Саме після перемоги на конкурсі проектів Харківського художнього училища К. М. Жуков очолює 1911 р. харківських пошукувачів УАС. Створені ним проекти земських шкіл затверджуються адміністрацією цього повіту і їх споруджують за ініціативою голови земства - Колокольцева - у самому Вовчанську в семи місцях та в навколишніх селах. Вони дуже сподобались керівникам повіту, вчителям і багатьом мешканцям.
Були ті будинки в багатьох значеннях надзвичайними, вони мали два поверхи з мансардою, їх корпус був незвичайно широким, бо досягав 28 м. Розпланування відзначалось неабиякою оригінальністю, бо середину корпусу займав великий зал - рекреація і, за потребою, спортивний зал, - а навколо нього розміщувалися класи, що могли, в разі необхідності, об'єднуватись також у великі зали завдяки розсувним перегородкам поміж ними. То було сміливе, справді новаторське рішення внутрішньої композиції, яке тоді ще не мало аналогів у світовій архітектурі. Над залом-рекреацією на горищному поверсі в мансарді влаштовували місцевий історико-етнографічний і природничий музей, завдяки чому школа ставала закладом навчання не лише дітей, але набувала значення культурно-просвітницького центру, який притягував мешканців села чи містечка. Завдяки цьому будинок ставав багатофункціональним, соціально значущим та ще й дуже вартісним у своєму художньому рішенні, також новаторському. Зовнішній вигляд будинку школи був незвичний. Це була розлога споруда з високим дахом дещо ускладненої форми з досить активним силуетом об'ємів. Три великі вікна оздоблювалися лиштвами та пілястрами, виділяли середній зал, над ним височів мезонін, накритий дахом, що нагадував хатній "із заломом". Обабіч цієї середньої частини над входами здіймаються невеликі башти, накриті наметовими дахами. Виступи об'ємів, дахи і дашки, прості і фігурні вікна, чудово з'єднуючись в одну композицію, створювали романтичну картину, що трохи нагадувала мальовничість театральних декорацій, глядач начебто був присутній при незвичному спектаклі, де дійовими особами стали ці архітектурні об'єми, міцно з'єднані в одне пірамідальне побудоване ціле, складене з окремих частин, котрі напливали одна на іншу і викликали відчуття руху, навіть протиборства, і разом з тим - неподільності. Було в цій композиції багато суто українського.
Це можна було відчути, якщо глядач знав українську народну архітектуру і цінував її здобутки в хатньому та храмовому будівництві. Але тут був не лише розвиток наших традицій, але і вихід на видатні мистецькі здобутки часу. Справа в тому, що саме у 1910-ті pp., в добу пізнього модерну, починається формування нового художнього стильового напряму, який дістане назву експресіонізм. Він почне зовсім по різному виявлятись в різних країнах - в Іспанії то будуть твори Антоніо Ґауді, в Німеччині - Ганса Пьольціґа і Еріха Мендельсона, в Чехії - Йозефа Хохоли та Павела Янака. У нас це виявилося в творчості К. М. Жукова. Але ним це розроблялось в інших типах будинків, таких як вакації Куліжинського в Померках, дім Базькевича в Кобеляках або вакаційна оселя О'Ґон на Полтавщині. Та в школі це було найяскравіше висловлене, так, немов архітектор спробував для дітей витворити не просто шкільний будинок, а реалізувати в натурі казково-романтичний образ палацу навчання, і не в місті, а в селі. Цього, на превеликий жаль, так до скону ніхто і не зрозумів із сучасників. Мабуть, тому архітектор до цього розв'язання в шкільних будинках більше ніколи не звертався. Але ця мрія все ж була зреалізована в семи школах Вовчанська, в с Білий Колодязь та ін. Під час першої світової війни частина цих шкіл використовувалася як військові лазарети. Після революції та громадянської війни - у 1920-ті pp. - вони ще функціонували як школи, після другої світової війни їх не залишилось. Про них свідчать лише давні публікації, архівні матеріали та зображення в музеї міста Вовчанськ. Вони поповнили низку визначних творів УАС XX ст., які зникли у полум'ї воєн, але не повинні зникнути з нашої пам'яті, бо вони варті вищої мистецької оцінки і тому викликають великий жаль за втраченим, бо могли б значно поповнити нинішні уявлення про пошуки і здобутки в архітектурі шкільних будинків України.

---------------------------
ЖУКОВ КОНСТАНТИН НИКОЛАЕВИЧ
(1873 - 1940)
В 1897 г. окончил Московское Строгановское училище, затем преподавал в Пензе. С 1909 г. работал в Харькове, преподавал в художечтвенном училище (позднее - институте). Один из ведущих мастеров украинского модерна, автор ряда печатных трудов, в т.ч. книги "Украинский модерн в архитектуре XX в.". (1936 г.). Активный член Харьковского литературно-художественного кружка, участник съезда зодчих в Москве (1913/1914 гг.). Основные реализованные его проекты:

1. Здание Художественного училища на ул. Каплуновской(ныне ул. Краснознаменной ╧ 8, старый корпус Академии изобразительного искусства и дизайна, по плану архитектора М. Пискунова, 1912 г.).
2. Дача Кулижанского в с. Померки (1912 г.).
3. Музей в Волчанске (1914 г.)
4. Школы Волчанского земства (1912 - 1914 гг.).
5. Жилые дома в Волчанске (1912 - 1916 гг.).