|
Протупотів копитами, десь поряд Пегас, і навіяло мені написати звіт в віршах про нашу мандрівку в Старицю, що під Вовчанськом. Але за ним з"явилась Муза і я починаю: Згадайте яка була в ті часи спека! А мій Болівар категорично не переносить спеки і тому виїхали затемно.
Камрад Богдан (запеклий монетник), \КРИЗИС 1974\, погодився поїхати зі мною, пошукати щось цікавого в тих краях.
Я торік їздив туди і знайшов незаймані окопи. За браком часу я був 2 дні, але накопав цікавих речей. Отож вирішив ще поїхати, щоб капітально пробити окопи.
В перший день до нас завітав місцевий абориген- Віталя.
Богдан швидко зорієнтувався і після третьої чарки, вивідав у нього де був дім лісника. Далі Віталя почав розповідати про те що город у ноьго засіяний монетами, а весь ліс завалений німцями і ящиками з нагородами.
І почався пошук.
Богдан з рання побіг на дім лісника. І не дарма на фото - чудові знахідки. Іншим разом я теж з ним пішов; винагорода- свисток.
 Ох і спека була!!!
Піднімались - тільки сіріло. Швиденько грілась кава і виходили з бази. По лісу ходили до 11-12 години, далі знаходитись в лісі ставало неможливо і ми відступали на зараннє підготовлені позиції. Місцевість в тих краях вся в схилах і буєраках, доводилось вилазити на високі погорби. Це дуже виснажує.
Вертаємось на базу і одразу до льоху, де стоїть прохолодне пиво (а затарились по хозяйськи). Їсти не хотілось, бігом у річку і вилазити не хочеться...
До вечора байдикували, ловили рибу хоч ловилась зовсім погано. Правда в екран залізла пара смачних соміків. Розводимо багаття і розповідаєм один одному страшні історії... а по кущірях страшно регочучи нарізає круги чупакабра...
Знахідки... знахідок до сліз мало. Річ в тім, що ліс виявився вщент перекопаний. Ми з камрадом де тільки не побували, скільки гектарів лісу прозондували... і всюди ямки, ями, а в декількох місцях ями схожі на колодязь по півтора метри. Мабудь ходили з глибинником. Пізнійш ми узнали що приїздили вовчанські камради так вони перевернули все що переверталось. У хлопців зовсім відсутня етика копу (зауваження). Але ж ми знаємо що все знайти не можна. І нам трохи залишилось. Правда-жодного знаку.
От так і промайнув тиждень як один день. Збори і не дочекавшись вечора рушили. Я знав що мій Болівар не переносить спеку, але їхати ж треба. До Харкова ми їхали годин 5! Зупинялись кожні 2-3км щоб коні відпочили. Ну нічого,доїхали і зараз з задоволенням згадую про чудову відпустку.
Скажу по секрету-назріває план на той рік...
  
 
 
 Травка була... в лісі,тільки не висока.
Слобідський козак, і човен був, а от риба не ловилась.
І в загалі не чути було співу птахів, не плавали вутки, навіть жаби вели себе напричуд тихо.
негус
http://forum.violity.kiev.ua/viewtopic.php?t=282345
| 
