Перші комуни на Вовчанщині виникли у Волохівці, Бакшеївці, Ново-Олександрівці, Юрченковому.
ТОЗи були у всіх селах району. Товариство по обробітку землі Других заводів, наприклад, (потім -колгосп імені Куйбишева) об'єднувало 27 дворів найбідніших селян. У нього внаявності було 3 коней, 2 плуга, сівалка, комплект борін. Все це на 160 гектарів землі. Масова колективізація на Вовчанщині почалася весною 1929 року. Слідом за колективними господарствами Других заводів, Білого Колодязя, Волохівки, Вєровки створюються колгоспи у Другому Червоноармійському, Юрченковому, Бакшеївці, Українському, Зибиному. За станом на 1 січня 1932 року в районі нараховувалося 66 колективних господарств, які мали 91
тисячу гектарів землі. Це майже вдвічі більше, ніж її мали бідняцькі господарства на початку масової
колективізації Перші машинно - тракторні станції (МТС) в районі з'явилися у Білому Колодязі і Вовчанську. Третя, в Рубіжному, була створена в 1932 році. За станом на 1 жовтня цього року одна лише Білоколодязянська МТС мала понад 80 тракторів. У довоєнні роки високими врожаями цукрових буряківі славився колгосп імені Ілліча (Друге Червоноармійське). За вказівкою уряду республіки буряководам артілі було винесено подяку, а в селі побудовано перший на Вовчашцині Будинок культури. Колгосп мені Куйбишева одним з перших у довоєнні роки почав представляти Вовчанщину на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві. Учасником цієї виставки була відома на Україні доярка з новоолексанідрівського колгоспу імені Леніна X.X. Рильська. Всього на ній тоді побувало біля 1000 хліборобів і тваринників Вовчанщини. Ніхто не одержував напередодні війни таких врожаїв озимої пшениці, як хлібороби юрченківського
колгоспу імені Димитрова. Його голова Мартовицький з цього приводу викликався до міністра сільського
господарства СРСР, де він розповів про досвід у цій справі. Добрих коней напередодні війни вирощували трудівники колгоспів імені Енгельса (Караїчне), «Червона Армія», «Жовтень» (Перше Радянське).
| 
