Протягом досить тривалого часу розвиток вітроенергетики у всьому світі стосувався лише прибережних територій. Україна в цьому питанні не була виключенням. Проте, на сучасному етапі планування розвитку вітроенергетики все більшу увагу привертають території, що віддалені від морського узбережжя, але також мають значний вітроенергетичний потенціал.
Територія Харківської області в цьому питанні не є однозначною. Так, за проведеним попереднім аналізом вітрового режиму найбільш перспективним є створення вітроенергетичних станцій (ВЕС) на півночі області. За сукупністю факторів (особливості рельєфу, наявність рослинності та ін.) особливу увагу привертає територія Вовчанського району Харківської області
Було проведене зонування території Вовчанського району з метою визначення сприятливості умов для впровадження вітроенергетичного проекту, до яких нами віднесені вітроенергетичні ресурси, характер топографічної поверхні, характер рослинного покриву, віддаленість території від населених пунктів, транспортних шляхів, електромережі, об’єктів природно-заповідного фонду. Аналіз картографічних матеріалів показав, що найбільш сприятливою для розвитку вітроенергетики є центральна частина Вовчанського району Харківської області.
Для обраної території у співробітництві з компанією “Nerzh an Avel” (Франція), проводилось дослідження вітрового режиму території протягом зимових місяців. Значення середньої швидкості вітру (6,5 м/с) та параметри розподілення Вейбулла за швидкостями вітру дозволили визначити дану територію, як перспективну та перейти до моделювання просторового розподілу швидкостей вітру з урахуванням таких факторів, як характер рельєфу, шорсткість підстилаючої поверхні тощо. Моделювання проводилось за допомогою програм ГІС Карта 2008 та WindFarm 3.1. Отримана поверхня середніх швидкостей вітру свідчить, що територія, яка розглядається, має достатній потенціал для впровадження ВЕС (середні швидкості вітру над окремими її ділянками сягають 6,6 – 7,1 м/с).
Наступним етапом було визначення просторових відмінностей у річному виробітку електричної енергії однією вітроенергетичною установкою (ВЕУ). Результати даного етапу знаходяться у тісній залежності від обраної моделі ВЕУ. На думку французьких експертів, найбільш доцільним в сучасних умовах нашої країни, є створення невеликої за потужністю ВЕС на основі ВЕУ, що вже знаходились у використанні в країнах Заходу та були демонтовані внаслідок встановлення більш сучасних та потужних установок. Створення такої ВЕС повинно бути спробою розвитку приватного виробництва електроенергії в Україні. Прикладом такої ВЕУ є Enercon E-40 – ВЕУ німецького виробництва потужністю 600 кВт. Слід зазначити, що в Україні вже є приклади нових ВЕС на основі ВЕУ такої потужності (Донузлавська вітрова електростанція, Крим).
У результаті моделювання було визначено, що територія може вмістити значну кількість ВЕУ – тільки у південно-східній частині території, де величина виробітку електроенергії становить 1,15-1,3 ГВт*год/рік, можна розмістити понад 1300 ВЕУ вказаної потужності. Даний результат є, безумовно, теоретичним та показує, що для встановлення 2 або 3 ВЕУ є значні варіації у розміщенні. Ця «ступінь свободи» у виборі конкретних місць встановлення ВЕУ є необхідною внаслідок того, що на сучасному етапі дослідження не враховані наступні додаткові обмежуючі фактори:

1. Наявність земельних ділянок, використання яких для розвитку вітроенергетики є можливим.
2. Наявність ліній електропередач з необхідним напруженням (35-75 кВ).
3. Врахування необхідності віддалення ВЕС від населених пунктів для запобігання шумового забруднення житлових кварталів.

Висновок. Харківська область має значні земельні площі, що є перспективними для розвитку вітроенергетики. Враховуючи сучасну державну політику щодо диференціації зеленого тарифу на купівлю електричної енергії, що вироблена за рахунок альтернативних джерел, найбільш перспективним щодо енергії вітру є створення ВЕС значної потужності (понад 2МВт). Однак, такі проекти потребують значних капітальних витрат, інвестування яких в піонерну галузь супроводжується високими ризиками. Отже, оптимальним є створення ВЕС невеликої потужності з подальшим її розширенням для отримання найбільш вигідного тарифу на купівлю електричної енергії.