Ще з ранку стало зрозуміло - день буде чудовим. Так і сталося - яскраве сонце щердо сяяло на золотих церковних куполах і вигравало яскравими зірочками на нескінченних рядах скляних банок, у яких на морозному повітрі чекала освячення вода. Вовчанщина святкує водохрещу. Як годиться для цього дня, дня, коли православні християни відзначають одне з найбільших свят, - Водохрещу, або ще як говорять Йордан, розпочався він у місті зі святкового богослужіння, яке провів настоятель Свято Жено Мироносицької церкви, протоієрей І. Остапович. ВІн привітав всіх, хто зібрався цього дня у храмі, із знаменним святом і відразу ж розпочав таїнство освячення води, якого з нетерпінням цекали всі,хто зібрався навколо храму. Сказати, що бажаючих освятити воду було багато, це нічого не сказати. Незкінченнними рядами від храму і майже на увесь центральний майдан із запаленими свічками люди чекали, коли підійде до них священник і окропить і воду, яку прийшли освя- тити і їх самих, адже Божа благодать від святої води дає людині сили і наснагу. Святкування традиційно продовжилося на березі річки в районі гурканівського містка. І людей тут зібралося напевне набагато більше, ніж біля церкви. І це не випадково - адже серед тих, хто прийшов сюди, багато сміливців, які, не дивлячись на сильний мороз, вирішили таки скупатися у крижаній воді. Тут також традиційно було відслужено святкову службу і настоятель Свято-Жено- Мироносицької церкви І.Остапович ос- вятив воду у річці. І вже після цього всі бажаючи кинулися у крижану воду. Як уже відзначалося, бажаючих скупатися було багато. Цікаво і те, що кількість сміливців і з року в рік лише зростає. І особливо багато серед купальників молоді. Треба віддати належне всім організаторам цього, нині дійсно таки масового святкування. Традиційно подбали про все - і на майдані і потім на берегу річки стояв молоковоз з водою, було організовано чергування бригиди швидкої допомоги і екі- пажу рятувальної служби, палали багаття, дрова для яких забезпечив наш держлісгосп. До послуг тих, хто бажав підкріпитися на свіжому морозному повітрі, були шашлики, які готувалися тут же, на березі річки. Свідченням атмосфери загальнонародного святкування була і невеличка групка чоловіків, які майже біля самісінької води організували своє багаття, на якому у сковорідці, оповитій запашним димом дубових дров, смажилося сало. Організовано було і концертну програму, в рамках якої артисти районного Будинку культури радували всіх піснями. І нам всім залишається порадіти з того, що ми вміємо ось так щиро відкривати серця свої Божій благодаті, вміємо святкувати.