paniOlena Комментировать
Земляче, ти правий щодо суржика.
Але згадую, як я прийшла до української.
Народилася у Радянському Союзі, вдома говорили суржиком, навіть ближчим до російської, бо досвіду спілкування рідною батькам бракувало - де йому взятися; В дитсадку - виключно російська, причому в більшості про "доброго дедушку Ленина" з вуст затятої комуністки виховательки, всі книжки, журнали, телебачення - все російською, тому років у 6 я жодного слова не знала українською...
Але прийшов час України.
Добре, що батьки швидко спіймали момент і стали навчати мене українській.
За рік-півтора на розмовному рівні я знала її вдосконалості і мене віддали до української школи, де я і "заразилася" націоналізмом, стала читати нашу, особливо історичну, літературу, з 6-го класу брала участь у олімпіадах з мови.
Ще до першого класу в моїй російській стали з’являтися українські слова, потім перейшла на "ядрений" суржик, але прцес його "омовлення" тривав безперервно і , прийшовши в інститут, я сама не помітила, що розмовляю майже літературною українською за рідкісним словарним вийнятком.
Тепер це моя принципова позиція, хоча російською володію добре.
15-06-2007, 09:28

--------------------------------------------------------------------------------

Андреас Комментировать
А звідки ви, шановна панночко?
15-06-2007, 09:36

--------------------------------------------------------------------------------

paniOlena Комментировать
Вовчанськ.
Є таке невеличке містечко на Харківщині за 6 км. від російського кордону.
15-06-2007, 09:40

--------------------------------------------------------------------------------

Андреас Комментировать
Є таке місто, знаю. Не був, але з хлопцями з Вовчанська навчався... в Харкові.
15-06-2007, 09:53