1985http://217.12.212.126/temp/gazeta/1985/1985.djvu Додано (01-09-2010, 01:55)
---------------------------------------------
1986 http://217.12.212.126/temp/gazeta/1986/1986.djvu
Додано (01-09-2010, 21:59)
---------------------------------------------
1988 http://217.12.212.126/temp/gazeta/1988/1988.djvu
Додано (07-09-2010, 23:27)
---------------------------------------------
1974 http://217.12.212.126/temp/gazeta/1974/1974.djvu
1981 http://217.12.212.126/temp/gazeta/1981/1981.djvu
Додано (14-10-2010, 22:47)
---------------------------------------------
1980 http://217.12.212.126/temp/gazeta/1980/1980.djvu
Додано (15-12-2010, 00:09)
---------------------------------------------
1963 http://217.12.212.126/temp/gazeta/1963/1963.djvu
1963 рік:
Вовчанськ стає невпізнанним
з кожним роком все
більше змінює свій вигляд
Вовчанськ. Значно покращає він
у новому 1963 році. Його
ансамбль прикрасять 4 шіст-
надцятиквартирних будинки.
Один з них буде здано в
січні, інші—на протязі року.
У 1963 році, крім того,
буде побудовано дитсадок иа
100 дітей. Буде здано в
експлуатацію І рушально-ві-
яльний цех олійзаводу. З
введенням його в дію олШ-
завод перенесеться з центру
в район станції.
Сільському господарству — хороші кадри
Вовчанськ — це ку з н я
сільськогосподарських і
медичних кадрів. У 1963 році
тут народиться новий загін
спеціалістів. Технікум
механізації сільського
господарства дасть 110 іехніків-ме-
ханіків, а медичне училище—
65 медичних сестер.
Сільськогосподарське ви р о б н и-
цтво, крім того, одержить ще
45 спеціалістів. їх дасть
заочне відділення технікуму,
140 чоловік вийде звідси
комбайнерами і
трактористами.
Тільки клейовим
Спортсменам нашої кра-^
їни добре відоме взуття Вов-Т
чанської фабрики № 17. ^
Можливо, що не ВСІ хвалять
його. Підошва в них
пришита і рубець іиуляє ногу.
В нинішньому році виво-
ротний цех повністю -
переходить на клеііовиіі метод кріп-'І
лен ня' підошви. ВжеІ
одержано необхідне облад-+
нання. Взуття буде не тіль-Т
ки зручним для носіння. 2
Набагато знизиться його
собівартість^ Такого взуття
вже в 1963 році фабрика
дасть 1.200 тисяч пар.
Водії і пішоходи будуть задоволені
Скільки неприємностей і клопоту водіям та пішоходам завдавав міст через річ-З
[ку Вовчу, що зв'язував міс-З
[то з вокзалом. Він був 5
[дерев'яним і більше ремон-
^тувався, ніж експлуатувався.
І На місці старого з'явився
[новий, залізобетонний міст,*
|і міцний і надійний. Він зруч-*
[ний не тільки для водіїв, а її
[для пішоходів. т
М. Луб'янко.
Ю
Для товарів місце є
Кілька років тому у Вов-]
чанську проти вулиці
Залізничної з'явився ряд доброт-4
них будівель. Незабаром тут]
розмістилась міжрайонна ба-
І за промислових 1 продоволь-
іічих товарів. Можливо вона б 1^
"ДО цього часу була такою.
"Але де розмістити все те, Щ0І
Тдає промисловість трудівни-і
|кам сіл району? «
I Торік розпочато будівни-}
Фцтво ряду складських примі-
І'щень. В нинішньому, 1963]
II році скоро буде здано в З
,, експлуатацію холодил ь н и к і
I на 70 тонн продовольчих ^
'товарів і на 1.620 квадрат-
І'них метрів універсальний]
II склад.
СТАЄ ДО ЛАДУ НОВИЙ ЦЕХ
Непривітний вигляд мав
вчорашній ковбасний цех
Вовчанського м'ясокомб 1 н а-
ту. І продукції він давав
всього 1.200 — 1.600
кілограмів за зміну.
З 1963 року до лав діючих
стає новий цех. За зміну він
даватиме 3.500—4.000
кілограмів ковбаси.
В новому році вступає в
дію 1 цех по обробітку шкіри.
Вона тепер матиме тільки
високу якість.
„я Л И Н К А"? БУДЕ!
«Збудовано в 1963 році»
—багато таких надпи сів
з'явиться незабаром на
громадських будівлях в колгоспі
«Комуніст» Вовчанського
району. Нинішньої весни 1 літа
стануть до ладу сільська
лікарня на 35 ліжок,
комбінат побутового
обслужування, чотирьох— 1 трьохрядний
корівники, доїльний цех з
двома «ялинками» на 400
корів.
Всі робітниці Вовчан-
ської фабрики художніх
виробів прагнуть якомога
більше дати
високоякісної продукції для потреб
населення. З перших {?нів
1963 року ми приступили
до випуску нового виду
продукції — дитячих кос-
тюмів~«матросок».
Вводяться нові типи
малюнків для підодіяльників,
портьєр і інших виробів.
Першість у змаганні
за кількість і якість
тримає бригада ручної
вишивки, очолювана
Ларисою Шевченко. 13
молодих робітниць своїм
трудом з честю
виправдовують високе звання
колективу комуністичної праці.
«Ватікан — на службі
реакції»—лекцію на таку
тему для трудівників Ка-
теринівки Вели ко б у р-
луцького району
прочитав нещодавно лектор
обласного відділення
Товариства для поширення
політичних і наукових знань
т. Мишатський. її
прослухали біля 150
колгоспників.
Після -лекції їм було
показано кінофільм
«Мартин в хмарах».
Додано (15-12-2010, 00:49)
---------------------------------------------
ВІИІСЬКОІЧУ КІНОТЕАТРІ
«ОКТЯБРЬ» стала до ладу
,, перша в районі стаціонарна
І широкоекранна установка.
КІНОПЕРЕСУВКА МІСЬКОГО
КІНОТЕАТРУ розпочала
регулярне демонстрування
фільмів на обозобудівельному
заводі.
Додано (15-12-2010, 01:24)
---------------------------------------------
Росте новий
мікрорайон
Мине З—4 роки і на
колишньому пустирі по площі
Пролетарській міста Вовчансь-
ка виросте новий мікрорайон
з красивими двоповерховими
будинками, магазином,
дитячими яслами і іншими
спорудами. Зазеленіє парк.
Через кілька днів
шістнадцять сімей заселять один з но-
возбудованих будинків, а до
кінця року ше вступлять до
ладу чотири таких будинки.
Додано (05-01-2011, 01:11)
---------------------------------------------
1995 http://217.12.212.126/temp/gazeta/1995/1995.djvu
Додано (05-01-2011, 21:55)
---------------------------------------------
1972 http://217.12.212.126/temp/gazeta/1972/1972.djvu
Додано (06-01-2011, 20:48)
---------------------------------------------
1972год:
Річка Вовча, з її невеликою греблею, призначеною
для збиран»я води, роботи гідромлина і електрогенератора, завжди була
прикрасою Малої Вовчі. Повінь щовесни зносила її і трудівникам села знову і знову
доводилось виконувати великий обсяг робіт по відновленню загати.
Та ось Малу Вовчу підключають до вітки державного енергоблоку. Млин переводять на роботу
електромотора. Плотина виявилася непотрібною. Кілька років її не відбудовують.
Річка стала пересихати, заростати очеретом і перетворилась у невеликий струмок, у недалекому майбутньому ЇЙ
загрожувало повне висихаННЯ»
Так бя 1 сталося, якби не рішення правлініня колгоспу імені Петрсізсшого відбудувати відбудувати греблю. На це пішло
всього три вечори півтори-двігодинної роботи після трудового дня кількох самоскидів і бульдозера.
Загата відбудозана Річка набрала попереднього вигляду. Тепер після напруженої праці трудівникам колгоспу є де відпочити.
Механізатори, хлібороби і твариненки приходять сюди після напруженої праці, щоб зануритися в чисті, прохолодні
води Вовчої, збадьорити свої сили.
Додано (06-01-2011, 21:07)
---------------------------------------------
ДЛЯ ВІДПОЧИВАЮЧИХ
На місці масового відпочинку мешканців Вовчанська, Харкова та інших міст — біля впадіння Вовчої в Сіверський Дінець — прокатний пункт райпобуткомбінату організував
прокат човнів.
До посліуг туристів 20 двомісних і тримісних човнів, вартість годинного катання на яких відповідно 20 і 30 копійок.
Тут же можна придбати в тимчасове користування палатки, рибальські снасті, надувні матраци і інше спорядження.
Річкове відділення пункту користується широкою популярністю.
Чимало зручних речей надійшло і в самий прокатний пункт. Серед них автоматичні холодильники «Саратов», чотиримісні палатки, програвачі «Юность», магнітофони "Весна-З".
Додано (06-01-2011, 21:09)
---------------------------------------------
Ви прийшли додому з роботи. Включили приймача, щоб послухати цікаву передачу. І раптом почули окрики, безграмотне белькотання, дике завивання. Це в ефір вийшли радіохулігани. Вони зіпсували вам настрій, не дали можливості відпочити. Ті. хто хуліганить в ефірі, вважають себе невловимими.
Помилкова думка. За допомогою сучасних засобів радіотехніки можна дуже точно встановити місце роботи передатчика і примусити його замО'Вчати. У нашому МІСТІ нещодавно були запеленговані учень восьмого класу середньої школи Імені Кірова Володимир Гладун, учениця десятого класу середньої школи імені Горького Людмила Стрижакова, робітники раЙонного об'єднання Сільгосптехніки Олександр Король і міжколгоспдорбуду Віктор Самойленко.
Особи, які використовують передавальні пристрої для хуліганства в ефірі, караються, як відомо, суворо. Відносно цього існує Указ Президії Верховної Ради Української РСР <Про відповідальність за незаконне виготовлення і використання радіопередавальних пристроїв», прийнятий 22 квітня 1960 року. За цим указом до винних у хуліганств! в ефірі застосовуються заходи громадського впливу або адміністративні заходи у вигляді штрафу до 20 карбованців. Радіопередавальна апаратура при цьому вилучається.
Додано (06-01-2011, 21:39)
---------------------------------------------
Показ фільмів поліпшився
У міському кінотеатрі «Октябрь» ненюдавік) встановлено нову апаратуру театрального тину.
Апаратура зручна в експлуатації дає хороше зображення на екрані і чіткий звук.
Додано (06-01-2011, 23:27)
---------------------------------------------
Новобудови Вовчанська
Під незгасною зорею Жовтня щороку зростає наш рідний Вовчанськ, стає красивішим, благоустроєнішим.
Це результат трудових зусиль мешканців міста, керованих районною партійною організацією.
За два роки дев'ятої п'ятирічки в райцентрі відбулися відрадні зміни. Споруджено будинок на 56 квартир з магазинами книжковим і «Дитячий світ», здано в експлуатацію універмаг «Дружба»,
закінчено будівництво банно- прального комбінату.
Прокладено водопровід по вулицях Короленка і Лєрмонтова, завершується його прокладання до мікрорайону Пролетарське поле.
Благоустроєно вулиці Гагаріна, Тельмана, Пушкіна, Підгорпа, упорядковується проїжджа частина і тротуари на Привокзальній. Освітлено вулицю Енгельса, обладнано електролінію для нового
житлового масиву в районі санстанції. Зроблено залізобетонні мости на вулицях Кооперативній, Паризької Комуни, Тельмана, Підгорній.
Додано (06-01-2011, 23:36)
---------------------------------------------
руки. я диблюся на них і ніяк не можу відвести погляду. Вони ЗОВСІМ різні —великі, дужі ы маленькі, тендітні, загрубыл1 1 мозолясті.
Руки пахнуть хлібокі, землею, парним молоком, домною 1 буДовою. Створюють щастя, життя на землі. І я з великою повагою схиляюсь перед вами, руки Людини,
...Автобус мчить Бід Харкова до ВоБчанська. Поруч зі мною сидить цікавий співрозмовник. Не відводячи погляду од вікна, він з захопленням розповідає: «На очах змінюється рідне місто.
Ось подивіться, як швидко виростають будинки. Тільки недавно був пустир, а зараз...»
Пролетарське поле. Це судовий комплекс будинків.
.Поруч з тими, де люди уже обжилися, зводяться нові.
Отакі новобудови куди рОЖЧІ для будівельників, НІЖ готова споруда= АДже в кожний дім вони уклйдаїбть.
як кажуть, самого себ<^. Тільки недавно будівля була немовлям — і ось уже стоїть будинок-красень- Зустрівши ка вз'лиці
будівельника, запитайте, скільки подібних немовлят Він випестив. І очі його гасвітлтьс.» ніжністю й теплотою. Оце сяйво переноситься в кожну квартиру ! нам без нього к'з обійтися ніяк.
І ось я ка Пролетарському полі, де споруджл'ються два нових будинки. Тут багато молодГ Дзвінкий дівочий сміх А ГУкн вправно викон^лоть свою повсякденну роботу.
йде людина. Середня на зріст, хода тверда, багато зморшок на обличчі А в очах — небо, Здогадуюсь господар будівництва За якусь мить його обступають І муляри. штукатури^ Вони про щось жваво
розмовляють. Іє Василь Петрович Арестов, виконроб. Батько будівельників, як тут кажуть. З любов'ю і ніжністю відзиваються" про нього: «До кожного знайде Шлхід На нього просто неможливо
образитися».
Робітники цінзлоть кожну хвилину. І уже Василь Петрович ы дівчата-чарівниці зайняті своїми справами І я бачу тільки руки. Прості робочі руки Спасибі вам!
руки о а сяйво, за весняні струмки, та дитячий сміх, та ^!атерЕкську ласку і ніжність коханої.
І пригадалися ?іен1 ще оДні руки Про них мені розповіла дівчинка з далекого сибірського хл'тірця Дванадцята голина ночі Темінь 1 туман. До Новосибірська по телефонному проводу летить тривожний
сигнзл: ліс горить А в будинку лісника троє маленьких дітей Дівчина з студентської будови (таких багато влітку в тайіп пройшла п'Лгь кілометрів Між пал£ю- чнми соснами і своїми маленькими, тендітними руками врятува.ла трирічних Надійку 1 Володю, п'ятирічного Сашка. В селі про неї тільки й знали, шо звуть Галинкою, що гарно співає, та ще те. яка прекрасна Харківщина і її рідне місто Вовчанськ. Відтоді минуло три роки. В в маленькому сиоірсьн'^му' селі з"явИЛОСЯ п ять "новонароджених Галнкок ы кожна мати говорить. ^ Ростти як Галннкз. мужньою і сміливою
-Я ЙДу БОБЧаНСЬКОМ 1 вдивляюсь в обличчя людей може зустріну? Вона, легендарна Галинка. десь тут, поруч. На вулиці ми бачтимо знайомих і не с^найомнх нам людей. Зовсім мало або зо р.сі:\і нічого не знаємо про них. Але як це чудово, що вони поруч, люди з легенди .
руки... Ні, їм справді немаэ ціни.
Р ФІЛАТОВА.
Додано (06-01-2011, 23:48)
---------------------------------------------
Вивчай свій краА
Цікаві речові знахідки
Скарби давнини... Ниі вони р1дк1сні, особливо доби неоліу — кам'яного віку. В землю їх, здебільшого, на берегах річок, в ярах, курганах, люди
закопали ще в 3—4 тисячоліттях до нашоі ери, в добу бронзи.
Такий скарб давнини мною нещодавію було знайдено поблизу Вовчанських Хуторів на дні яру, в урочищі «Страшне», на глибині 4—5 метрів.
Складаэться скар6 із крем'яних стріл, серпа, ножових пластин, струга, сокири. Всього в ньому 49 речей. Тут же були знайдені кераміка, крем'яні відщепи, які свідчать про можливість великого поселення доби бронзи. Знайдені речі досить цінні.
Вони обов'язково знайдуть собі місце в музеї. Бо скарби неолітно1 лоби трапляються не так уже й часто.
А. БРАУТІН.
Дніпропетровська область.
Додано (07-01-2011, 00:40)
---------------------------------------------
Зрадника чекає розплата
Справжнього його прізвища ніхто не знав. У діючу армію в червні 1943 року він потрапив як Василь Іванович Чкалов. Сивих Василем Івановичем назвавсь у госпіталі. З 1956 року він Василь Іванович Сизов.
Дійсності відповідало лише ім'я. Він справді був Василем. Що ж сталося, чому прізвище, яке носили прадіди, діди І батьки, лякало Сивозалізова Василя Йосиповича — «Сороку», під яким його
добре знали у Вовчанську і особливо на Кисляківці. Чому він відмовився від нього?
...Наступ радянських військ ставав все навальнішим. Слідом за Сталінградом гітлерівським полчищам було завдано відчутних ударів під Воронежем, на Дону. Північному Кавказі, під Ленінградом. На черзі було звільнення Орла, Бєлгорода, Харкова.
У Великій Вітчизняній війні стався корінний перелом. Цього не могли не зрозуміти ті, хто вірою і правдою служив рейху, хто зв'язував своє майбутнє з німецьким "новим порядком".
«Як же бути далі?» — все частіше турбувало їх питання.
В обстановці, що складалася, не могли почувати себе спокійно і працівники Вовчанської районної поліції і її інспектор Сивозалізов Василь Йосипович. Наближався час розплати, а на їх
рахунку було чимало кривавих справ і насамперед — зрада Батьківщині. Особисто Сивозалізов брав участь у переслідуванні радянських людей, в знущаннях з них, всіляко сприяв вивезенню їх у
Німеччину, виїздив з облавою на партизанів у Старицю. Це руками таких, як Сивозалізов, в один з січневих днів 1943 РОКУ в Заячому ЯРУ було розстріляно 38 ні в чому не повинних вовчан.
У пам'яті Л. і. Аксьоненка, Л. І. Борисенка, В. С. Українця і багатьох інших жителів Кисляківки ше й зараз живі звірства, які чинив Сивозалізов. Поява "Сороки" одинаково була жахливою — І для дорослих, і для дітей. Зустріч з ним нічого хорошого не віщувала.
Особливо діставалося тим, на кого падала хоч найменша підозра У зв'язках з партизанами. Л. І. Борисенко з приводу цього не тільки зазнав побоїв від "Сороки" (один з його ударів
пістолетом прийшовся у висок, від чого Борисенко втратив свідомість), а й побував у жандармерії, в гестапо, у в'язниці.
А сталося ось що. Коли Борисенко вантажив на луках сіно на підводу, підійшов незнайомий і попросив підвезти до ближніх хат Кисляківни ящик з вантажем.
"Мило", — подумав Борисенко, дивлячись на куски толу. До місця призначення вантаж не був доставлений. Не встиг Борисенко порівнятися з крайніми хатами, як зустрівся з Сивозалізовим. Ось тут все й почалося.
За підозру в зв'язках з партизанами було жорстоко побито Л. І. Аксьоненка. Іншому жителю Кисляківки, В. С. Українцю, дісталося від Сивозалізова, причому так, що той майже півтора місяця пролежав, не рухаючись, за взяті на станції цукрові буряки.
Віддано служачи «новому порядку», <Сорока> не терпів всього того, шо нагадувало про не давне минуле, про Радянську владу.
- Слово "товариш" забудь, — сказав він Борисенку, коли того було приведено в сільськогосподарську общину на роботу. ї тут же люто побив лише за те, що той не привітав портрета Адольфа Гітлера в сільській управі.
На службу в гітлерівський каральний орган Сивозалізов ПРИЙШОВ добровільно. Одна лише зустріч з старостою О, А, Сербиненком — і "Сорока" уже Інспектор поліції. А був же в Радянській Армії. Тільки після першої ж сутички з гітлерівцями в Брянських лісах кинув зброю, замінив обмундирування на цивільний одяг.
Одним словом, позбувся всього, шо могло говорити ПРО належність до радянських військ. У Сивозалізова були свої плани: подалі від Фронту, в тил, у Вовчанськ. Його не тривожило те, що Батьківщину топтав кований чобіт фашистських поневолювачів, що її кращі сини на полях жорстоких битв клали своє життя. Хотів відсидітись, поки пронесеться вогненний смерч ВІЙНИ. І не відсидівся.
Зрада Батьківщині не прощається. Це знав Сизозалізов. І КОЛИ в лютому 1943 РОКУ окупанти під ударами радянських військ залишали Вовчанськ, КИНУВСЯ за ними.
На згадку про себе по-звірячому збив прикладом гвинтівки і скалічив П. П. Сербиненко.
Відступаючи, гітлерівці більше думали про своє врятування, ніж ПРО рятування своїх колишніх ПРИСЛУЖНИКІВ. Сивозалізов не міг цього не бачити і не відчувати.
Щоб замести сліди злочинів і приховгти зРаду Батьківщині він вирішив піти в ДІЮЧУ армію, причому, ПІД чужим іменем. У червні того ж 1943 РОКУ нагода така трапилася. На Полтавщині він наткнувся на польовий військовий комісаріат, звідки вийшов Василем Івановичем Чкаловим, 1908 року народження (насправді ж 1911 РОКУ), як уродженець міста Бєлгорода. І був направлений на фронт.
Чкалов... Не так уже й багато таких прізвищ. До нього у військовому підрозділі бійці виявили неабиякий інтерес, Це лякало Сивозалізова — Чкалова, бо боявся викриття.
І тут йому повезло. Під Бессарабівю одержав легке поранення. У госпіталь поступив як Василь Іванович Сивих. З цим прізвищем Сивозалізов повернувся на Фронт, тільки в Іншу військову частину.
Йшли роки. Закінчилася війна. Під прізвищем Сивих Сивозалізов демобілізувався з армії, жив і працював у с. Тьоткине, Курської області. Мав сім'ю. Жив би і працював, можливо, і понині, якби не поїздка у Ворожбу в 1956 році. Ось тут-то зрадника і запримітили. Що Сивих не той, за кого себе видаэ, стало відомо дружині (ДРУГІЙ, ПРО першу Савозалізов сказав, шо вона загинула під час бомбардування, хоч насправді він покинув її з малолітнім сином). Відбулася розмова, і остання пообіцяла сповістити про все дільничному міліціонеру.
Пізніше Сивозалізов відплатив дружині за це. Підпалив будівлю. Однак після ТІЄЇ розмови почав ховатися.
Більше МІСЯЦЯ-ДВОХ ніде не працював і був вже не Сивих, а Сизовим. Про що свідчила довідка, видана правлінням колгоспу с. Щокино ті€ї ж Курської області. Добрі луди знаходились не тільки
в Щокиному. Де не працював Сивозалізов — ніхто не цікавився, хто він, звідки, не вимагали від нього і документів. Ось це і рятувало зрадника. Занадто довірливими були жнки. Жодна з них, а
знайомство Сивозалізов мав з багатьма, в кожному селі, де вдавалось влаштовуватись на Роботу, глибоко не вникали в життя заброди. Варто було йому сказати кілька теплих слів (а «Сорока» це
вмів, хоча І вважався відлюдьком, навіть пиячив наодинці, боячись сказати щось зайве, що зв'язувало з минулими), "пустити сльозу". і ті щедро приймали його в своі обійми, хоч опісля не одній
з них за це довелося поплатитися.
Побував Сивозалізов в Чернігівській області, на Сумщині. Останні 12 років взагалі не мав постійного місця проживання, бродяжив.
Та і навіщо воно було йому?
Щоб скоріше стати перед радянським законом, відповісти за всі злочини, за зраду Батьківщині? Знав Сивозалізой — Чкалов -Сивих - Сизов, що йому не простять всього цього і з дня на день
відтягував час розплати.
І все-таки час цей настав.
Завдяки пильності, великій і копіткій роботі чекістів зрадника було викрито і в липні 1972 року затримано дільничним міліціонером в Рильському районі Курської області. Не допомогли «Сороці» і чужі прізвища, під якими він 30 років ховав сліди своїх злочинів.
Відповідати Сивозалізову за все. Свідками і потерпілими доведена його винність.
і її зрадник змушений був визнати. Вже занадто переконливі факти. Загадкою залишається поки-що одне: яка участь Сивозалізова в розСТРІЛІ 38 вовчан? Можливо, що й тут не обійшлося без
його участі?
Слідство у справі Сивозалізова триває. Ті, хто знав «Сороку», кому відома його служба в районній поліції, пособництво гітлерівському «новому порядку», можуть зробити неоціненну послугу в доведенні її до кінця.
Зраднику Батьківщини нічого не може бути прощено. Він повинен зазнати суворого покарання.
М. РЄЗНІКОВ
Додано (11-01-2011, 19:42)
---------------------------------------------
1969 http://217.12.212.126/temp/gazeta/1969/1969.djvu
Додано (11-01-2011, 23:30)
---------------------------------------------
нАше рідне місто
Твоє рідне Мсто. В ньому
ти з'явився на світі сказав
перше .слово. «мама», по його
вулщях зробив перші само-
СТІІІНІ крОКИ. В рідному МІСТІ
ти пізнав ази науки, зробив
початок оволодінню
знаннями. В ньому ти відчув першу
радість кохання.
Кожному новому будинку,
: упорядкуванню вулиці,
посадженому скверику і
навіть окремому деревцю ми,
: жителі міста, радуємося.
Адже це його прикраса, а
значить нашого побуту. З вдяч
ністю учням міських шкіл
ми дивимося на чудесний
парк з струнких тополь за
кладений ними біля міського
пляжу. Минуло всього КІль
ка років, а парк вже став
улюбленим місцем
відпочинку трудящих.
Виявом любові жителів до
свого міста, їх турботою про
його красу є озеленення
вулиць Першотравневої, Блю-
хера та інших, де також за
останні роки з'явились
мальовничі сквери. В нижній
частині лулиці Блюхера (ко-
ілишня Широка) був пустир
з глибокими ямами, що з
року в рік заростали
бур'янами. Житель ЦІЄЇ вулиці,
тодішній працівник
залізничної станції, ударник
комуністичної праці. нині пенсіонер
Микола Павлович Сивожеле-
зов за власною Ініціативою
взявся упорядкувати цей
пустир. Він найняв бульдозер,
зарівняв ями І посадив
фруктові дерева. Влітку
проводить полив, прополку від
бур'янів, в міжряддях
посіяв багаторічні трави. Хто
не милувався весною коли
цвітуть яблуні і сливи цим *
чарІвним куточком. Не для
себе особисто, для блага лю-
дей для суспільства віддає
Микола Павлович свій труд.
Не збирається він
користуватись плодами своєї праці.
Хай це буде для людей, хай
ласують соковитими
яблуками і сливами. Негаразд
лише те, що фрукти не
достигають, зривають їх зеленими,
а то і ламають гілки ще під
час ЦВІТІННЯ, для букетів. Та
це вже інша справа. У нас
поряд з добром, на жаль,
трапляється зло.
Ось про це зло 1 хочеться
поговорити. Воно, як той
короїд, роз'їдає деревце, псує
все хороше, зроблене для
людей, їх блага. На вулиці
Жовтневій біля будинку №9
стояла молоденька красуня
ялинка, посаджена
пенсіонеркою 3. М. Скомороховою.
Жінка доглядала деревце,
поливала. Та ось кілька днів
тому хтось зламав ялинку.
Лежить скалічене деревце,
як суворий обвинувальний
акт нашій некультурності,
зневазі до рідної природи, до
свого міста.
Улюбленим місцем
відпочинку трудящих є міський
парк. Багато зроблено за
останній час для його
упорядкування. Та прикро, що
1 там сліди (не можна утри-
матись чід цього грубого
слова) варварства. Як же
інакше назвати те, що багато мо-
лоДИХ дерев поламано, в
кіоску, що знаходиться там, не
залишилоеь жодної шибки?
Не минув рук хуліганів 1
паркан Будинку піонерів.
Його цегляні опори
повалені, грати понівечені.
Щороку трудящі міста
проводять весняні
насадження дерев уздовж вулиць, а
до слідуючої весни бвгато з
них недожива\, їх навмисне
ламають.
На виходах з луків на
дамбу у свій час міськкомун-
госп спорудив сходинки з
перилами. Зручно було
пішоходам. Минуло небагато
часу—І перил не стало.
А давайте візьмемо Інший
бік ЦІЄЇ справи. Як ми
боремося з цими ганебними
явищами? Та ніяк. Хоч один
хуліган ПОНІС покарання за
свій злочин, за знищене
деревце? Щось не пам'ятається
таких випадків. Не віриться,
щоб всі подібні злочини
проходили непоміченими. А хто
з нас схопив за руку
злочинця? Де ж наша
громадськість?
Багато міст нашої країни
борються за звання «місто
комуністичної культури». Чи
не пора б і нам, вовчанам,
подумати про це, розгорнути
всенародний похід за зраз-
новий порядок і високу
культуру свого міста? Хіба у нас
бракує любові і пошани до
нього?
Давайте ж зробимо весну?
1969 року початком такого
походу!
Додано (13-01-2011, 02:23)
---------------------------------------------
Останнє пристановище релігії
XX століття — доба
надзвичайно бурхливого
розвитку науки. Можна сміливо
твердити, що наука,
розв'язуючи багато завдань,
водночас спростувала всі основні
релігійні догмати і уявлення
про світ. Тому Ідеологам 1
проповідника» релігії дедалі
пажте^ їх відсіоюїміти.
Справді, чи може хто *ни*
■іезаперечно довести, що світ
створений бОго.м, а не існує
вічно? Чи спроможні вони
відстояти погляди церкви про
повну або часткову
«незалежність» душі від тіла, від
мозку людського, від матерії? Чи
під силу їм роз'яснити своїй
пасиві, як існуватиме «без-
смеі»тва душа» після смерті
людини? Звичайно, ні. Тому
церкй»ннки діють хитро:
від|срйто не відмовляючись
ВІЯ ЦИХ догматів, бо на них
грігнтуеться> релігія (не
можна ж рубати сук, на якому
сидиш!), вони говорять про
них у найбільш загальній
формі і надзвичайно рідко.
Богослови тепер роблять
головну ставку на ту сферу,
яка здається їм менш
вразливою,—на мораль. В
«Журнале Мооковской патриар-
хии» -— офіційному органі
Руської православної церкви
і «Вратском вестнике»
баптистів публікується багато
статей на моральні теми.
Майже жодна проповідь не
обходиться без того, щоб у
ггій не поруш.увались
.моральні проблеми.
Церква спекулює на
питаннях моралі з ряду причин.
Насамперед ці проблеми ці-
ігавіші й иситтевіші, ніж сухі
абстрактні богословські
«істини». Священнослужителі
позуміють. що віруючих
набагато більше хвилюють такі
проблеми, як, скажімо,
щастя, любов, сім'я, совість,
обов'язок, честь, ніж питання
про те, припустімо, два чи
одне «єство» були в Ісуса
Христв...
Порушуючи моральні
проблеми, проповідники дістають
.-можливість сильніше
впливати на почуття віруючих,
викликати у них певні емоції.
Наголос на мораль дає
змогу духовенству
добиватися ще одній мети: «розмеж.у-
вання» сфер впливу між
наукою і релігією.
Духовенство нині прямо проголошує:
«віддайте нам душі людей,
а самі зай'.майтесь наукою!»
Нарешті, питання моралі
здаються Ідеологам , релігії
менш вразливими для
критики, ніж біблійна картина
світу чи інші догмати.
Священнослужителі
старанно переконують віруючих,
ніби джерелом, моралі є бог.
Виконуючи моральні заповіді
релігії, кажуть вони, віруючі
не ТІЛЬКИ сподобляться
блаженства в «царстві
небесному», а й досягнуть щастя в
земному ЖИТТІ —
громадському, сі.мейному. особистому.
На прикладі християнської
моральності' розгляйеійо
релігійну мораль, це «останнє
пристановище» церкви. В
біблії — основі основ хри-
СТНЯИСІ.КОЇ релігії — дулге
багато всіляких, нерідасо
суперечливих і взаємовиклю-
чаючих моральних приписів.
У бІбліГ ЙСІ гдапи
заповідей часто перепліткються
одна з одною і навіть одну й
ту саму заповідь іноді можна
віднести за її суттю до двох
або навіть усіх трьох груп.
Які ці заповіді? Чиї інте-
реси вони захищають?
Релігійні обов'язки
віруючого, за вченням біблії, дуже
великі. Він повинен вірити в
існування бога, молитися
іго.му, відвідувати
богослужіння, виконувати релігійні
обряди, додержувати свят, по-
ститися, коритися
духовенству й утримувати його,
дбати про «врятування душі»,
готуватися до смерті, не
переходити в інші,
■«неправдиві» релігії, тим більше в
невір'я, не захоплюватися
«.мирськими» радощами
життя і т. д.
З точки зору ате'їстів, усі
ці приписи безглузді й
шкідливі, бо фальшивий їх
вихідний пункт: буття боже.
Оскільки бога не існує,
остільки всі ви-моги аїри в
нього і служіння йому —
марнування сил 1 часу.
Приписи біблії відверто
а.моральні. Адже моральність
людини, за критеріями чашої,
комуністичної моралі,
визначається її ставленням до
суспільства, до людей. А ре-
лігія вва*а<Е,головним
ставлення люйдаїи до бога, до
релігії. Якщо людина вірить у'
бога 1 сповідує релігію, то
яким би грішником 1
злочинцем вона не була — все
одно вона, кінець кінцем
моральна людина, 1 навпаки,
«тою б ідеальною людиною
не була щодо Інших людей,
її вважають аморальною,
вона не вірить у бога.. Отже,
дармоїди-ченці, з позицій
релігії, — високоморальні
люди: вони віруючі, а атеїст,
я«що ВІН навіть життя віддав
за щастя людей, —
аморальний, бо заперечує бога. У
біблії з.уетрічається чимало
заповідей, які прямо чи
посередньо захищають інтереси
багатіїв, експлуататорів:
«бога бійтесь, царя шануйте»,
«слуги,, з усяким страхо.м
коріться панам, не тільки
добоим і лагідним, а й
суворим, бо то УГОДНО богові»,
«любіть ворогів ваших,
благословляйте тих, .>^то
проклинає вас, благодійте тим. хто
ненавидить вас, і моліться за
тих, хто ображає вас», «хто
вдарить тебе в праву щоку
твою, зверни до нього й
другу» і т. д.
Ці заповіді, здавалося б,
нічого спільного з релігією
не мають. Вони так чи інакпіс
стосуються відносин між
багатими і бідними,
експлуататорами й експлуатованими,
панами і рабами-. Наявність
їх у біблії пояснюється тим,
що релігія (спершу
іудейська, а потім і
християнська) завжди була тісно
зв'язана з захистом інтересів
панівних класів — рабовлас-
иивів, феодалів, капіталістів.
Експлуататори і духовенство,
що саме у-величезній
більшості належить до
експлуататорів, кровно
заінтересовані в то.му, щоб тримати
трудовий люд у покорі.
А що може найкраще
сприяти цій меті? Страх перед
богом, перед вічними муками
в пеклі, перед карою навіть
на «ЦЬОМУ світі». Д.уховенст-
но й вирішило для
збільшення авторитету видати
приписи, вигідні гнобителям, з?
«веління» господа бога.
«Ми... дуже добре знаємо,—
відзначав В. І. Ленін,—що віл
імені бога говорило дуз{овен-
ство, говорили поміщики,
говорила буржуазія, щоб
проводити свої експлуататоа-
ські інтереси» (Тв,,» т. 31,
стор. 255).
Додано (14-01-2011, 02:43)
---------------------------------------------
1976 http://217.12.212.126/temp/gazeta/1976/1976.djvu
Додано (14-01-2011, 02:53)
---------------------------------------------
Яскравим проявом піклування Комуністичнсї партії 1 уряду за збереження культурної спадщини є створення Товариства по охороні пам'ятників культури 1 Історії.
Значна частина пам'ятників старовини знаходиться 1 в нашому районі. Два з них —пам'ятник археології в селі Старий Салтів, так зване Салтівське городище УП — X століть, 1 пам'ятник архітектури в
селі Василівка — головний будинок поміщицької садиби, який зведено в XIX СТОЛІТТІ. Ці пам'ятники мають республіканське значення 1 постановою Ради Міністрів УРСР взяті під охорону держави.
У районі станом на 1 січня 1976 року взято на облік 122 пам'ятники археології, історії культури. З них пам'ятників археології 14. Це городище в Старому Салтові, Вовчанське городище біля вапняного цеху заводу будматеріалів, поселення часів ПІЗНЬОЇ бронзи в селі Верхня Писарівка, поселення Черняховської культури в с. Огірцевому.
Пам'ятників мистецтва в районі 12. До них відносяться пам'ятники В. І. Леніну у Вовчанську, Білому Колодязі, Старому Салтові, Ново-Олександрівці, пам'ятники-бюсти В. І. Леніну в селах Василівка, Землянки, Пільна, бюсти Георгія Димитрова 1 Героя Радянського Союзу Ф. К. Лисенка в селі Юрченковому, В. В. Куйбишеву — у Вовчанську по вулиці Чкалова.
Пам'ятників історії нараховується 96. З них братських могил періоду Великої Вітчизняної війни — 63, символічних пам'ятників — 13, індивідуальних могил Героїв Радянського Союзу — 7.
До пам'ятників історії відноситься і партизанська землянка в Старицькому лісі, де загинули Герої Радянського Союзу Олаксандр Щербак і Надія Волкова.
До пам'ятників історії належить 1 значна кількість будівель у місті 1 районі. Зокрема, будинок райвиконкому, дім, де народилася видатна революціонерка Ганна Хоперська, будинок колишньої
учительської семінарії, де працював викладачем відомий радянський письменник-драматург К. А. Трєньов 1 ІНШІ.
В районі братських могил героїв, які загинули в боях з німецько - фашистськими окупантами є 63. На 62 з них встановлено скульптурні пам'ятники.
За період з 1974 року в районі проведено значну роботу по заміні тимчасових обелісків на постійні. До 1975 року на 20 братських могилах встановлено меморіальні дошки з іменами загиблих. До 30-річчя Перемоги було виготовлено ще 42 таких дошки. Зараз вони встановлені на братських могилах. Постійно ведеться робота по реставрації 1 виготовленню пам'ятників.
Додано (14-01-2011, 03:07)
---------------------------------------------
для ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ А Е С
з Харківського заводу імені Кірова почалося відвантаження вузлів турбіни, потужністю півмільйона кіловат для Чорнобильської атомної електростанції — первенця ядерної енергетики України.
Дізнавшись з опублікованих у пресі соціалістичних зобов'язань, що будівельники Чорнобильської АЕС пообіцяли достроково здати в експлуатацію перший енергоблок, харків'яни взяли шефство
над їх замовленнями, вирішили дати робітничу гарантію високої надійності техніки.
Додано (16-01-2011, 17:34)
--------------
То продавцы из под прилавка и мимо кассы, то разгильдяй руководитель, ну а больше всего колонка анонимных жалоб в газете поразила и объявлений о разводах 
