Коммерция: Продам прибор нормализации артериального давления
Рекомендую отказаться от медикаментов! Продам прибор нормализации артериального давления.Уникальный прибор для тех кого беспокоит давление, обладает высокой терапевтической эффективностью и может быть использован в еще более широких масштабах в качестве нетравмирующего,не вызывающего каких-либо побочных осложнений немедикаментозного средства.Прибор номинировался на Нобелевскую премию в 2008г. тел. для справок: 050-779-14-42; 093-019-00-22 Читать далее...
Відповідь автору статті, археологу, бувшому директору музею-заповідника «Верхній Салтів» Бородуліну В’ячеславу Георгійовичу
Шановний бувший директоре музею-заповіднику «Верхній Салтів» В’ячеславе Георгійовичу! Нас глибоко зворушила Ваша стаття «Охороняти від вандалів, зберігати для нащадків», що була опублікована у газеті «Хлібороб» від 7 квітня 2007 року. І тому ми не змогли промовчати, не дати Вам відповідь.
Шановний, Вам, мабуть, відомий такий вислів «Щоб критикувати, потрібно мати на це моральне право»? А чи мали право Ви? Напевне, ні. Чому?
По-перше, давайте згадаємо за що Вас, шановний, шугнули з Вашої посади? І Ви повинні дякувати колишньому начальнику відділу культури за те, що це відбулось без занесення до особистої справи. Так за що? Вірно, за бездіяльність, за безвідповідальність, за відсутність будь-якої роботи у підлеглому Вам закладі. Не проводилась науково-дослідна робота, занедбані були науково-фондова, науково-експозщiйна робота, ніхто не займався науково-освiтньою роботою, нікому було думати про науково-популяризаторську роботу… Не говорячи про організацiйну роботу. Заклад існував без статуту, не проводилась наукова інвентаризація експонатів, - взагалі ніяка документація не велась. Чи не так? Про це свідчать акти перевірок, здійснені головним зберігачем Харківського історичного музею. Тільки коли став директором Пісоцький В. діла зрушили з місця.
По-друге, хто без відкритого листа Інституту Археології АН України, без ніяких дозволів проводив археологічні… так звані «дослідження», (хоча дослідженнями їх ніяк не назовеш) і на Орликовій Могилі, і на кургані поблизу Шестакового, і на Салтівськім некрополі, і на Салтівськім городищі, і на Метайлівськім некрополі, і на Масютіній горі, і на курганах поблизу сіл Революційне та Пролетарське, і в багатьох інших місцях? Правильно, Ви, В’ячеславе Георгійовичу! Ви інших копачів називаєте «чорними археологами», а якого ж кольору Ви? А Ви повинні б знати Закон «Про охорону і використання пам’ятників історії і культури». Ви, шановний, повинні б пам’ятати, що у будь-який момент численні підземні лабіринти можуть завалитися, і «дослідження» так і залишаться незавершеними. Пам’ятаєте, В’ячеславе Георгійовичу, як Вас у один так званий «дослідний момент» завалило у розритій Вами катакомбі? Про це мало хто знає, не можна було про це говорити, бо розкопки Ви проводили без дозволу. Значить, Ви – отой «чорний археолог», про яких Ви згадуєте у так званій «своїй» статті.
Чому слово «своїй» взято нами в лапки? Та тому, що в цій статті немає жодного Вашого слова. Матеріал «запозичено» (м’яко кажучи) зі статей інших науковців, (навіть були використані слова колишнього начальника Харківського управління культури Марченка, які він написав у 1990 році), а це називається плагіатом. Знаєте Ви це?
Четверте – а це найважливіше – куди Ви, шановний В’ячеславе Георгійовичу, поділи матеріали своїх так званих «наукових досліджень»? Куди, кому і за скільки?..
П’яте. Хто кілька років тому (здається, у 1999 році) разом з археологом Кригановим Андрієм у селі Метайлівка започаткував піщаний кар’єр? Пам’ятаєте так звані «археологічні дослідження» з допомогою бульдозера? Скільки було знівечено болгарських поховань? Понад тридцять. Матеріал вихвачувався, поховання засувалися тим же бульдозером, ніяких описів не проводилось, ні про яку науку ніхто не дбав. А Ви, вельмишановний, в той час були директором (чи завклубом?) музею-заповідника «Верхній Салтів». І, як бувший археолог, Ви мали б дбати про збереження культурної спадщини. І (знову ж!) де добуті експонати? З Вас спрос малий, бо Вам давно вже Інститут Археології АН не видає дозволів на дослідження. Чому? Бо не довіряє... Та то інша справа. Зараз мова про кар’єр. На місці Метайлівського некрополю, де працював бульдозер з Вашого відома, до цього часу діє піщаний кар’єр, а під ним – багатющий не досліджений архів землі. І ми уже ніколи не дізнаємося, що за матеріали пройшли через Ваші руки і куди вони поділися.
Шосте. До Вашого, В’ячеславе Георгійовичу, відома, розкішні сучасні дачні котеджі, що розмістилися на стародавньому поселенні VIII-X ст…н.е. у селі Метайлівка та в селі Верхній Салтів, збудовані з дозволу багатьох відповідаючих за будівництво організацій, в тому числі і «Служби охорони культурної спадщини». Без її дозволу ніхто земельну ділянку не одержить. А як трапилось, шановний В’ячеславе Георгійовичу, що Ви, той, хто повинен охороняти наше культурне надбання, людина, якій держава якийсь час довіряла проводити археологічні розкопки, започаткувала знищення такого унікального археологічного комплексу як Верхній Салтів? Адже це Ви одним із перших розпочали забудовувати найціннішу пам’ятку археології – колишнє старовинне Салтівське городище. Ви, шановний, першим збудували свій «котедж» на особливо цінному з точки зору історії і археології місці. «Прямо на кістках предків – і совість не прокинулася», - це Ваші слова, вельмишановний. І «котедж» виріс. Але Вам цього здалося мало. Поряд з одним «котеджем» збудували другий. До-речі, без ніякого дозволу, аби захопити якомога більшу частину городища. Поставили огорожу. Навіщо? Можна тільки здогадуватись. Напевне, щоб безнаказано «досліджувати» місце колишнього унікального старовинного городища. А на тому (недослідженому ніким раніше!) місці існували льохи, підземелля козацьких часів (не говорячи про часи первинного заселення краю, тобто, VIII – X ст..). Тепер уже ніхто не дізнається, який матеріал пройшов через Ваші «чорні» руки. Скільки років Ви копали на «своїй» ділянці? Три чи чотири? Коли вся земля була перелопачена, Вам уже нічого було робити у Верхньому Салтові. Адже на археологічному комплексі почався серйозний контроль за розкопками, законного дозволу Вам не видають, і Ви продали обидва свої «котеджі», переїхавши подалі від спаплюженої Вами землі. Аби і в інших місцях займатися «дослідженнями». Адже у Вовчанському районі багато скіфських курганів, багато інших недосліджених пам’яток археології… Вони чекають-не дочекаються Ваших «чорних» рук. І Ви смієте інших називати «чорними» археологами…
І ще: згадайте, як Ви, археолог, видавали так звані «довідки» (які, до речі, не мали ніякої ваги) дачникам під будівництво будинків про так звані «досліджені» ділянки. З Вашої легкої руки побудували свої котеджі Ваші сусіди по городищу, так звели свої будинки дачники на садовому товаристві «Ізумруд». А те, що і понині на «Ізумруді» провалюються збудовані споруди, завалюються старовинні недосліджені катакомби, Вас не обходить. А що? Адже Ви своє одержали. За «Довідки» дехто платив Вам будівничим матеріалом для Вашого «котеджу», дехто ставав спонсором музею… Але куди ж була використана та спонсорська допомога? «Ось якби її використати на роботи по реставрації і консервації катакомбного могильника (про що Ви бідкаєтесь в статті) – про більше і не мріялося! Але нажаль…». Так, нажаль, В’ячеславе Георгійовичу!
Сьоме. Шановний, Ви пишете: «В селі Верхній Салтів щорічно проводять розкопки декілька експедицій, проте за останні роки у фундації музею-заповідника ніякі матеріали не надходять.» До Вашого відома : протягом 2006 року фонди музею-заповідника «Верхній Салтів» поповнились на 1529 предметів. У закладі на високому рівні проводяться і науково-дослідна, і науково-фондова, і науково-експозщiйна і науково-освiтня і науково-популяризаторська, і організаційна роботи… Можете прийти і поцікавитись. А те, що ніяка із діючих археологічних експедицій не передає свої знахідки, в цім є Ваша провина, вельмишановний. Згадайте, як улаштовувались подіуми і вітрини у залах археології. Згадали? Це було у Вашу бутність директором музею (чи тоді Ви були завклубом? Чи простим археологом?). Пам’ятаєте? Левова частина тих подіумів (великі щити, обтягнуті шкірою) перекочувала до Вашого котеджу. А згадайте про скло, що було передано Харківським історичним музеєм для вітрин. Де воно поділося? Вірно, також потрапило до Вашого «котеджу». Музейні ж вітрини і подіуми залишилися не укріпленими. З цієї причини експонати зберігаються з порушенням правил зберігання, з цієї причини ніхто з археологів свої експонати не передає. Хоча адміністрація музею за участю Рубіжненської сільської ради щороку звертається з проханням до тих, від кого залежить поповнення фондів відділу археології. Доводиться задовольнятися збиранням предметів музейного значення етнографічного, художнього, краєзнавчого характеру. Нажаль.
Восьме. Що торкається кам’яного жертовника. Вельмишановний, це не просто камінь. І Ви, як історик, про це повинні знати. Це старовинне капище. І воно повинно залишитись таким, яким його знайшли археологи. І повинно залишитись на тому місці, де його знайшли. «Не гора повинна йти до Магомета, а навпаки». Науковці музею-заповідника «Верхній Салтів» організували маршрут до цього старовинного капища, люди з цікавістю відвідують те святе місце. І ми вважаємо, що ні в якому разі той камінь не можна переносити ні до якого музею. Інша справа, що потрібно навести поблизу капища лад, придати йому презентабельний вигляд. Якраз це входить в план роботи музею та сільської громади на 2007 рік. І ця робота буде здійснена, як і всі інші заплановані заходи.
Дев’яте. Охоронні знаки. Це про які знаки Ви пишете? Про ті, що встановлювались кілька десятиріч тому? Якщо Ви про них, то їх справді не залишилось на комплексі і взагалі в Вовчанському районі жодного. Ті знаки були виготовлені з металу. Металобрухт – це предмет наживи «горе-мисливців», як Ви їх називаєте, «що втратили через якісь 3 кг металу людський вигляд» (це Ваші слова). А який вигляд мали Ви, вельмишановний, коли забрали у музеї-заповіднику останні 10 лопат, котрі були придбані на кошти відділу культури? Який вигляд мали Ви, вельмишановний, коли відкручували зі стелі музею плафони (понад 10 штук) і забрали до свого «котеджу», розмістивши їх по всій присадибній ділянці: аякже, - щоб світло було і на городі, і на подвір’ї. А те, що музей залишився без світильників - Вам і діла мало. Але повернемось до охоронних знаків.
Силами сільської ради і музею-заповідника у 2006 на території верхньосалтівського археологічного комплексу встановлено 15 нових (котрий раз!) рекламних (у вигляді дерев’яних щитів) і охоронних (у вигляді невеличких металевих табличок) знаків. І знову вони були зруйновані, розбиті, а металеві зняті вандалами.
На сьогоднішній день залишився лише один. Куди поділися інші? Скажете, малий контроль за територією? Так, це наша біль, наша біда. Хоча і сільська рада, і співробітники музею цим переймаються. У музеї-заповіднику є два позаштатних охоронники, яким видані посвідчення, вони слідкують за порушеннями на заповідній території. Між іншим, слідкують і за тим, щоб не створювались стихійні сміттєзвалища. Але охоронники, очевидно, не допрацьовують. Адже ніякої зацікавленості: їм би хоча б по половині ставки… Та і це, ми вважаємо, буде влаштовано.
Вельмишановний В’ячеславе Георгійовичу! Ви дуже вболіваєте за кожну п’ядь заповідної землі? «Любити її, берегти і зберігати – це наш святий обов’язок», - пишете Ви. З цими Вашими словами ми погоджуємось. І будемо оберігати ці святі місця від таких вандалів, «чорних археологів», як Ви.
Ну що? Скажете, немає доказів на всі наші звинувачення? А нехай відповідні органи перевірять.
10 квітня 2007 року
Директор історико-археологічного музею-заповідника «Верхній Салтів»
Бражник Н.М.
Сільський Голова Рубіжненської громади
Маркова К.І.
