Меню сайта
Форма вхіда
Пошук
ТОП матеріалів
Найпопулярніші
Найкоментованіші
Найкращі
Найновіші
Рекомендуємо прочитати
Инфо, цифры, факты: Поиск
Коммерция: Продам прибор нормализации артериального давления
Рекомендую отказаться от медикаментов! Продам прибор нормализации артериального давления.Уникальный прибор для тех кого беспокоит давление, обладает высокой терапевтической эффективностью и может быть использован в еще более широких масштабах в качестве нетравмирующего,не вызывающего каких-либо побочных осложнений немедикаментозного средства.Прибор номинировался на Нобелевскую премию в 2008г.
тел. для справок: 050-779-14-42; 093-019-00-22 Читать далее...

Коммерция: Здоровье без врачей
ВОВЧ@НСЬК Вт, 18-06-2019, 11:26
Вітаю Вас Гость | RSS
Кто автор?  
 Публикации
Головна » Статті » История--ххх

ГОЛОДОМОР: СПОГАДИ ОЧЕВИДЦІВ. Жахливі сторінки історії
У нашій сім’ї було 7 людей. Мати - Бугрова Марина Миронівна, батько – Бугров Максим Лук’янович та діти Роман, Гриша, Пріська, Поліна, Федорка.
Голодовку пережила тільки я. Як жили? Дуже тяжко. Кажуть: «В Охрімівці міняють бичові вірьовки на борошно». Мій батько пішов туди, а йому замість борошна дали насіння буряків. То мама його потовкла у ступці і варила нам затірку.
На кожну хату була норма, скільки вивезти хліба. Ось і забрали у нас все. Померли тато, мама і стали помирати діти. Коли стало наливатись жито, нарізала колоски і варила я малим суп. У нас, дітей, стали опухати ноги. Мій малий братик Гриша каже мені: «Федорко піди нарви мені жита, я спробую, яке воно». Я принесла, він взяв колоски до рота, а з’їсти сили вже не хватило, він і помер.
А сестра моя, Пріська, пішла в Охрімівку щось виміняти та не змогла перейти канаву. Так упала там, не змогла встати і померла на луках. Мертвих кожного дня збирали і везли ховати в яму. Їде людина, яка здоровіша на конях, кричить по під дворами: «Є хто мертвий?». Де хоронили їх не пам’ятаю.
Стала жити я сама. У школу ходила. На полі у багнюці збирали картоплю, де качан найдеш, їли лободу, бур’ян. Та їсти весь час хочеться. Не дай бог нікому пережити такого голоду…
Федора БУГЛОВА
1914 р.н., с.Мала Вовча.


Під час голодомору проживала в с.Мала Вовча, мені тоді виповнилося 9 років, ходила до 1-го класу. В сім’ї, крім мене, були мати, батько, бабуся, дідусь, дядько, тітка.
В 1932 році «активісти села» забрали всі продукти харчування. Я пам’ятаю той день, під’їхало троє на підводі коли забирали все з сараю і з горища, зайшли до хати, а у хаті у нас в кутку стояла баддя з пшеницею,
а перед цим, коли «активісти» зайшли до хати, батько посадив мене на баддю і наказав стерегти її. Один з чоловіків схопив мене і кинув в протилежний куток хати. Забрали все до зернини. Але не тільки зерно заб-
рали, а й картоплю, цибулю, капусту, квасолю і ту забрали. Таке було по всьому селі. Забирали у людей всі продукти, грузили на вози і вивозили, а куди - я не знаю.
Через деякий час люди почали пухнути від голоду. Їли все, що було їстівне: лободу, грищики, загиблих тварин. Нас, учнів, один раз на день годували, давали куліш, чумизу, баланду. Але цього було мало, діти гинули по селу незчисленно. Два рази на день по селу їздила підвода і збирала мерців, бувало, що напівживих. Ховали по 3-5 людей, аби собаки не тягали. А бували й такі моменти, що нікому було збирати трупи, то закопували прямо у дворі або в садку.
Дуже багато людей померло, коли почало достигати жито, хоча і охороняли його солдати, але люди все одно крали, наїдалися і помирали прямо на полі.
Мої бабуся і мати кожного дня ходили в Росію міняли полотно, платки (які залишилися від приданого матері) на жменю якої не будь крупи, а бувало й просто ходили просили милостиню.
Під час голодомору з моєї сім’ї померли всі крім мене і матері. По сусідству жила сім’я дідового брата там теж під час голодомору померло 5 людей. Не дай бог такого, голодомор – страшніший за війну.

Олександра КОТОВА,
1924 р.н., с.Мала Вовча


На той час в 1933 році мені було 9 років. Сім’я складалася з чотирьох людей: батько, мати, брат і я. Хто були сусіди - не пам’ятаю. У голодомор спочатку помер батько, якому тоді було 30 років, а потім згодом помер і брат, якому було лише 7 років (у них опухли ноги від голоду).
Свого господарства ми не мали. Тому в голод приходилося їсти висадки з буряків, листя з берестка, яке сухим товкли і пекли з цього коржики, а також грищики, щавель, калачики. Також ще допомогло вижити те, що ходили обмінювати якусь одежу в Росію, бо там люди голоду не знали.
Померлих ховали в одну яму, яку викопували і не закидали аж поки яма не буде повна померлими. Її прикривали якимось хмизом, щоб не попадали живі. Гробів не робили, а зав’язували в білізну і зашивали ниткою.
Ця яма знаходилася в колгоспному садку.
Пізніше, після смерті батька та брата, почали приходити із Сибіру посилки від дядька (як звати його я не пам’ятаю). Врожай на хліб був хороший, але приходили виконавці (близько 10 чоловік) і забирали все. Але батько
зумів приховати 2 мішки під порогом, саме там вони і знаходились...

Василь УДОД,
1924 р.н., с.Мала Вовча


На початку 1932 року наша сім’я складувалася із 6 чоловік: моя бабуся, батько, мати і два брати. Мені було 13 років. Я добре пам’ятаю ті часи. У нас було зерно вдома, але прийшли виконавці і все забрали. Мій батько працював ко-
нюхом. Вдома у нас була корова і лише це нам допомогло вижити.
На той час у нас був організований колгосп. Голова колгоспу Товстолуг Харитон Дмитрович, це батько Удод Марії Харитонівни дуже піклувався за людей. І якщо тільки можна було, то якусь зернинку чи шматок сухарика давав людям.
Ми ходили з дітьми до школи в село Бузове, кожного дня пішки туди і назад. Але у 1933 році школу довелося кинути, бо в нівчому було ходити.
Ходила боса. Мене поставив голова носити воду людям на поле. Дві цеберки на коромисло, третю цеберку в руки – і так цілий день. Хрещена не дозволяла мені робити, але де було діватись. Потім стали пухнути в мене ноги. Їли ми багато споришу, калачики- і так ми вижили. Наша сім’я вижила вся у голодні роки.

Марфа БОНДАР,
1919 р.н., с.Мала Вовча

Категория: История--ххх | Додав: administrator (26-11-2010)
Переглядів: 1675 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/2 |
Всего комментариев: 1
1 Roman   (27-11-2010 18:34)
Зверніть увагу -"Мої бабуся і мати кожного дня ходили в Росію міняли полотно, платки (які залишилися від приданого матері) на жменю якої не будь крупи, а бувало й просто ходили просили милостиню".- то що у Росії Голоду не було?

Все таки Голодомор - геноцид для української нації!!!!


Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Реєстрація | вхід ]
Категорії каталога
История--ххх [108]
Туризм [65]
Достопримечательности [53]
Творчество [33]
Инфо, цифры, факты [77]
справочники, информация
Известные земляки [22]
Волчанцы всех стран соединяйтесь! [14]
Прочее [25]
СОБЫТИЯ [5]
Официоз [54]
Информация официальных органов, пресс-релизы
WOLF-ZONA [3]
Верхний Салтов: Гений Места [70]
ОТДЫХ НА ПЕЧЕНЕЖСКОМ ВОДОХРАНИЛИЩЕ [98]
ИСТОРИЯ>>> [2]
Коммерция [4]
Реклама, прайсы, объявления
Міні-чат
Опитування
Что является для Вас основым источником новостей о жизни города?

[ Результаты · Архив опросов ]

Всего ответов: 107
Друзі сайту

наша кнопка
Волчанск (Украина) - сайт земляков

Статистика

Онлайн всього: 1
Гості: 1
Користувачі: 0
Copyright "Bank e-Day" © 2019