Юрій Чумак,Інформаційний портал Харківської правозахисної групи

На жаль, як для нашої країни – досить банальна історія. Ми вже звикли до того, що наші правоохоронці іноді настільки завзято використовують силу для наведення порядку, що наслідки таких силових заходів подекуди бувають тяжчими від тих «порушень громадського порядку», на припинення яких, власне, й були застосовані.
Незвичайним у даній ситуації є те, що мати постраждалого від рук (а, можливо, й ніг) міліціонерів 14- річного хлопця вирішила не миритись із такою жорстокістю і звернулась до прокуратури.
Отже, нагадаю суть справи. 16 вересня 2006 р., близько 23 години 30 хвилин, Олександр Скрипник, 1992 р.н. та Олексій Шматько, 1990 р.н. вирішили з’ясувати поміж собою стосунки біля селищного клубу у с. Білий Колодязь Вовчанського району. Між ними виникла сварка. В ході якої «останні висловлювались нецензурною лайкою, штовхались, таким чином порушуючи громадський порядок».
Отримавши від сторонніх осіб повідомлення про хуліганські дії неповнолітніх, дільничний інспектор Вовчанського РВ ГУМВСУ капітан міліції Слєпцов О.О. та оперуповноважений того ж райвідділу лейтенант міліції Тимофєєв О.І., що знаходилися у приміщенні опорного пункту під час проведення дискотеки, вирішили припинити порушення громадського порядку. В ході затримання та доставки до опорного пункту міліції Олександру Скрипнику «були спричинені тілесні ушкодження у вигляді ссадин на правій руці та в правій поясничній області, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, в результаті яких останній знаходився на лікуванні у Вовчанській ЦРЛ» (за версією Вовчанської прокуратури, згідно акту судово- медичного освідчення № 3519 від 12.10.2006 р.). Щоправда, в історії хвороби О. Скрипника у хірургічному відділенні Вовчанській ЦРЛ були й інші дані: про гостру закриту черепно- мозкову травму голови, струс головного мозку, перелом скулового відростка верхньої щелепи зліва, синці і гематоми в поясничному відділі хребта, нирках, гематому в області лівого ока та щелепи. За словами самого Скрипника, всі ці фізичні ушкодження є наслідком його затримання та проведеної з ним міліціонерами так званої «профілактичної бесіди». Проте, в ході вказаного вище судово-медичного дослідження ці дані «не знайшли свого підтвердження». Як на мене, це й не дивно, бо дослідження проводилось майже через місяць після описуваного інциденту, які ж синці та гематоми будуть стільки чекати на підтвердження?
18 вересня до прокуратури Вовчанського району надійшло звернення громадянки Скрипник Ірини Олексіївни про перевищення влади та службових повноважень працівниками Вовчанського РВ ГУМВСУ Тимофєєвим О.І. та Слєпцовим О.О., яке супроводжувалось насильством відносно її неповнолітнього сина. Вовчанська прокуратура у діях міліціонерів складу злочину не знайшла (або не захотіла шукати?).
Зрозуміло, що мати побитого (чи то затриманого з «легкими тілесними ушкодженнями») хлопця не погодилася з такими результатами проведеної перевірки. Вона звернулася до громадської приймальні ХПГ, де їй надали правову консультацію та допомогли написати скаргу в порядку ст. 99-1 КПК України щодо скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. В зв’язку з цим, 12.10.2006 р. прокурором Вовчанського району матеріали справи було спрямовано для проведення додаткової перевірки.
Як зазначено у висновках посадових осіб ГУ МВС України в Харківській області від 16.10.2006 р. та 24.10.2006 р. за результатами перевірки встановлено, що на порушення вимог закону працівниками міліції за фактом події, що відбулася 16 вересня 2006 р. матеріали не зібрано, чергову частину райвідділу не сповіщено, про доставку до дільничного пункту міліції неповнолітніх їх батькам не повідомлено. Втім, лейтенанта Тимофєєва О.І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише за фактом порушення відомчих нормативів щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно Олександра Скрипника.
А Вовчанська прокуратура знову не знаходить підстав для того, щоб покарати «доблесних правоохоронців». Слідчий прокуратури вдруге відмовляє в порушенні кримінальної справи.
Мати Олександра Скрипника в пошуках справедливості пішла по новому колу. Знов-таки, за допомогою громадської приймальні ХПГ, було складено заяву до Вовчанського суду за ст. 236-1 КПК з вимогою скасувати вказану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Суд як незалежний спостерігач, уважно розглянувши всі обставини, 17.11.2006 р. виніс постанову, якою скасував відмову в порушенні кримінальної справи, а матеріали повернув для проведення додаткової перевірки. Слід зауважити, що при розгляді справи, Вовчанський суд спирався не тільки на показання міліціонерів та хлопців – учасників сварки, які були затримані (звісно, що показання ці протилежні за змістом), але й на свідчення неповнолітніх Бондар, Юлдашевої, Шкрьогал і Кулакова про те, що «спочатку до Скрипника підбіг Тимофєєв, заламав йому руку, вдарив кулаком в обличчя, наносив удари ногами по туловищу, а коли той вирвався, потім його наздогнав Слєпцов і наніс удар палкою по спині».
Гадаєте, що після постанови суду працівники Вовчанської прокурати наполегливо взялися за справу, та швидко з’ясували всі обставини й дали справедливу оцінку діям міліціонерів? – Як би не так! Старший помічник прокурора Вовчанського району молодший радник юстиції Т.В. Горонескуль подала до Апеляційного суду Харківської області апеляцію, в якій «прохає» скасувати постанову Вовчанського районного суду та «скаргу Скрипник І.О. залишити без задоволення».
«От такоє от». Вовчанська прокуратура виявила невтомність не у відстоюванні права, а в упертому небажанні відмовлятися від своїх попередніх висновків.
Дивною є й позиція, яку зайняв у цій ситуації начальник Вовчанського РВ ГУМВСУ пан О.М. Топорков. У своєму інтерв’ю для місцевої газети «Хлібороб» від 11.11.2006 р. (тобто, коли ще не було винесено постанови суду), він безапеляційно заявив: «Розслідування проводилося по лінії і нашого райвідділу, і районної прокуратури, вини працівників міліції там не виявлено». Цікаво, де це – «там»? Далі він зазначає, що «дільничний інспектор з роботи звільнився за власним бажанням, іншого працівника міліції, учасника цих подій, переведено на інше місце служби... Подальші події стануть своєрідним лакмусовим папірцем в оцінці ситуації, і звинувачення щодо перевищення повноважень міліціонерами відпаде само собою». Завідуюча громадською приймальнею ХПГ Людмила Клочко, навпаки, вважає таке поводження керівництва Вовчанського райвідділу МВС лакмусовим папірцем, який свідчить, що, замість того, щоб визнати провину своїх колишніх підлеглих та зробити все можливе, аби у подальшому унеможливити подібні жорстокі дії з боку працівників міліції, її керманич покриває їх. «Цим самим, він фактично розписується у тому, що законними методами місцева міліція виконати свої обов’язки з підтримання громадського порядку не в змозі», – убачає Л. Клочко.
Міліціонерів, які били малих, щоб більші боялися й до правопорушень не припускалися, зрозуміти можна – вони по-іншому працювати не вміють, вони так звикли. Втім, чи потрібний нашому суспільству такий ПОРЯДОК, який базується на застосуванні немотивованої грубої сили? І чим тоді цей порядок відрізняється від «понятій», розповсюджених у «блатному світі», який тримається на правилі «хто сильніший – той і правий»?!  

Яndex

Google

Блоги

Новини