Розкуркуленими куркулями і контрольниками в с Українському Вовчанського р-ну 29.III ввечері було побито рами та вікна майже одночасно в 16 господарствах, побито вікна в 7 бідняцьких та 9 середняцьких господарствах колгоспників - активістів. Самий метод биття вікон та об'єкти нападу свідчить за те, що цей злочин було заздалегідь придумано. З'ясовано такі обставини цієї події: 2 особи одночасно бігли по обох сторонах вулиці та на вибір, а не підряд били вікна, раніш викликаючи до вікна хазяїна, та кажучи: "Це я", однак не називаючи себе.
Прибувши до Старосалтівського р-ну, буксирна бригада Лозівщини в кількості 25 чоловік, організувала широку районову нараду з приводу приїзду, де стояли питання весняної посівкампанії та колективізації. Обмінявшись досвідом, буксирна бригада виїхала на села. Крім буксирної бригади притягнуто до участі в роботі 411 чоловік. Крім цього працював районний актив в кількості 18 чоловік.
Наслідком притягнення до участі в роботі широких мас бідняцько-середняцького активу, свідчить, що по 14 буксирних бригадах налічувалось 384 надісланих товаришів та 1941 колгоспників, які притягались до роботи буксирних бригад. Маємо такі зрушення в колективізації, рахуючи час приїзду 10.IV та від'їзду 1.IV*.
Деякі групи бригади Вовчанського р-ну, яку було надіслано у Липецький р-н, недостатньо зуміли організувати навколо себе актив села через відсутність настанов з боку РВК, сільрад про значения буксирних бригад, що призвело до того, що бригади виконували обов'язки сельвиконавців, ходячи по селу збирати невиконані зобов'язання, як хлібозаготівля, м'ясозаготівля, кошти і ін. Ці факти мали місце в двох сільрадах. Крім цього треба констатувати, що Вовчанський р-н не в достатній мірі перевірив склад буксирних бригад, наслідком чого виявлено п'янки З боку двох буксирників, яких знято з роботи по буксиру.
* * *
...Ось рядки зі щоденника очевидця голодомору — вчительки Олександри Радченко (Вовчанськ, Харківська область): “Обличчя цього чоловіка було брезкле від голоду. Кілька днів тому приходив робітник Коник — обличчя вже опухло, руки опухлі. Каже, що ноги не йдуть, приготувався помирати. “Дітей шкода,— каже він.— Вони нічого не розуміють, ні в чому не винні”. Дещо дали йому. У неділю прийшла у відчаї і з благанням в очах жінка священика. Із собою принесла плюшеву скатертину, зовсім хорошу, і просила за неї два пуди буряків. Я дала, що могла, ще до буряків, хотіла не брати скатертину, але вона каже, що її ніхто не хоче брати, нічого не дають, вона не потрібна нікому... (1933 рік).
Квітень. Факти голоду. Вже третя година ночі. Це означає, що сьогодні 28 квітня. Не сплю, бо хвора. Що зі мною — не знаю: болить серце, болить голова, бік і, можливо, що в мене туберкульоз. В останні дні — повна апатія. Що сталося — не можу зрозуміти. Мабуть, взагалі весь жах створеного голоду так позначився на моєму здоров'ї. Хоча ми не голодували, але й не харчувалися, як слід. Люди помирають по кілька чоловік на день у кожному селі. І це по всій Україні...”
Другие материалы по теме
Джерело: http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/Publicat/Fam-kolekt-1931.php | 
