Аннополье Ганнопілля Страна Украина Область Харьковская Район Волчанский Сельский совет Петропавловский Координаты Координаты: 50°08′24″ с. ш. 37°11′29″ в. д. (G)50°08′24″ с. ш. 37°11′29″ в. д. (G) (Я) Основан 1885 Площадь 0,636 км² Население 84 человека (2001) Плотность 132,080 чел./км² Часовой пояс UTC+2, летом UTC+3 Телефонный код 8-05741 Почтовый индекс 62544 КОАТУУ 6321685602 Телефон местного совета 5-11-51
Аннополье (Волчанский район) [править] Материал из Википедии — свободной энциклопедии Село Аннополье ГаннопілляСтрана Украина Область Харьковская Район Волчанский Сельский совет Петропавловский Координаты Координаты: 50°08′24″ с. ш. 37°11′29″ в. д. (G)50°08′24″ с. ш. 37°11′29″ в. д. (G) (Я) Основан 1885 Площадь 0,636 км² Население 84 человека (2001) Плотность 132,080 чел./км² Часовой пояс UTC+2, летом UTC+3 Телефонный код 8-05741 Почтовый индекс 62544 КОАТУУ 6321685602 Телефон местного совета 5-11-51
Аннополье (укр. Ганнопілля, англ. Hannopillia), село, Петропавловский сельский совет, Волчанский район, Харьковская область.
Код КОАТУУ — 6321685602. Население по переписи 2001 г. составляет 84 (37/47 м/ж) человека.Содержание [убрать] 1 Географическое положение 2 История 3 Экономика 4 Ссылки
[править] Географическое положение
Село Аннополье находится в 1,5 км от реки Хатомля (правый берег), в 3-х км от села Петропавловка. Рядом с селом расположен курган Могила-Майдан (высота 2,8 м). В 5-и км от села железнодорожная станция Платформа 72 км и автомобильная дорога Т2104.
[править] История 1885 - дата основания.
[править] Экономика В селе есть молочно-товарная и свино-товарная фермы.
[править] Ссылки Сайт Верховного Совета Украины
Это незавершённая статья по географии Украины. Вы можете помочь проекту, исправив и дополнив её.
Страна Украина Область Харьковская Район Волчанский Сельский совет Рубежненский Координаты Координаты: 50°08′58″ с. ш. 36°43′34″ в. д. (G)50°08′58″ с. ш. 36°43′34″ в. д. (G) (Я) Основан 1785 Площадь 1,16 км² Население 42 человека (2001) Плотность 36,210 чел./км² Часовой пояс UTC+2, летом UTC+3 Телефонный код 8-05741 Почтовый индекс 62534 КОАТУУ 6321687202 Телефон местного совета 7-83-21
Байрак (укр. Байрак, англ. Bairak), село, Рубежненский сельский совет, Волчанский район, Харьковская область.
Код КОАТУУ — 6321687202. Население по переписи 2001 г. составляет 42 (16/26 м/ж) человека.
Географическое положение Село Байрак находится в начале балки Рубежная, в 2-х км от села Жовтневое и в 3-х км от села Варваровка. По селу протекает несколько пересыхающих ручьев на которых сделано несколько заруд. К селу примыкает несколько лесных массиивов, в т.ч. лес Заломный (дуб).
Происхождение названия На территории Украины 9 населённых пунктов с названием Байрак.
История 1785 - дата основания.
Экономика В селе есть молочно-товарная ферма.
Достопримечательности Братская могила советских воинов. Похоронено 428 воинов.
Закрыть и читать далее.
(22.02. 1912–07.07.1973) – історик, дослідник історії східноєвроп. країн. Д-р істор. н. (1966). Н. в с. Старий Салтів (нині с-ще місьК. типу Вовчанського р-ну Харків. обл.) в робітн. родині. Після закінчення Харків. юрид. ін-ту працював в урядових установах: Наркоматі юстиції, Президії ВР УРСР, РМ УРСР. Учасник Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945. 1951 захистив канд. дис. на тему: «Народні комітети Закарпатської України». Від 1954 – ст. н. с. від. нової та новітньої історії зарубіжних країн, від. історії і міжнар. відносин соціаліст. країн в Ін-ті історії АН УРСР. Докторська дис. на тему: «Співробітництво Української РСР і Польської Народної Республіки 1944–1960 рр.». Автор понад 50 науК. праць, серед них: «Народные комитеты Закарпатской области – органы государственной власти (1944–1945)» (Москва, 1954); «Сотрудничество Украинской ССР и Польской Народной Республики (1944–1960)» (Київ, 1962). Нагороджений орденами Великої вітчизн. війни 2-го ст., «Знак Пошани», медалями.
П. у М. Київ.
Літ.: Вчені Інституту історії України. Бібліографічний довідниК. К., 1998.
І.М. Мельникова.
Подробная информация на данный момент отсутствует.
(1896–27.08.1941) – історик. Н. в м. Вовчанськ. Походив зі старшинсько–козац. роду. Навч. на юрид. (1918) та історико–філол. (1919) ф–тах Харків. ун–ту. Після закінчення ун–ту залишився на каф–рі класичної філології як професорський стипендіат. Наук. діяльність розпочав 1912, друкував істор. розвідки в укр. часописах. Від 1917 викладав у середніх і вищих школах Харкова. Після захисту дис. на тему: «Соединение Украины с Московским государством в 1654 г.» (1920), побоюючись переслідувань з боку рад. властей, виїхав на Кубань. 1922 нелегально емігрував до Польщі, де викладав рос. мову й історію в приватній г–зії та на Вищих курсах українознавства у Варшаві, від 1926 – історію слов’ян. церков на богословському ф–ті Варшавського ун–ту. Одночасно друкував свої наук. праці в часописах «Нова зоря» та «Дзвони» (Львів). 1937 переїхав до Львова. Працював н. с. Ін–ту соціальної та екон. історії Львів. ун–ту, проф. Львів. політех. ін–ту. 22 берез. 1940 заарештований, 4 серп. 1941 засуджений воєн. трибуналом військ НКВС до страти. Страчений.
Автор ґрунтовних наук. досліджень з історії церкви. Наук. доробок З. складають також дослідження з історії укр. філософії («Українська філософія», «Систематизація історії української філософії», «Західна філософія на Україні» та ін.), історіографічні огляди, зокрема «З сучасної української церковної історіографії», «Історично–правнича наука української еміграції та головні ідеологічні напрямки в ній» та ін.
Тв.: Chrzeœcijanstwo w Europie Wschodniej od czasów Apostolskich do Księzia Igora Starego. Warszawa, 1926; Участие светского элемента в церковном управлении, выборное начало и «соборность» в Киевской митрополии в XV–XVII веках. Варшава, 1930; Униатский архиепископ Маркиан Бялозар: Странички из истории униатской церкви в эпоху ее побед и «расцвета». Варшава, 1935; К вопросу о положении православной церкви в Польском государстве в XIV–XVII вв. Варшава, 1935.
Т.С. Осташко.
Подробная информация на данный момент отсутствует.
(28.10.1885 – бл. 1940) – укр. історик, архівіст. Учень Д.Багалія. Н. в с. Базаліївка Вовчанського пов. Харків. губ. (нині село Чугуївського р-ну Харків. обл.). Закінчив історико-філол. ф-т Харків. ун-ту (1909), залишений при ун-ті як професорський стипендіат. Одночасно викладав історію у серед. освіт. закладах Харкова. 1915–19 працював у б-ці Харків. ун-ту. З 1919 – приват-доцент ун-ту, викл. Акад. теор. знань, Харків. ін-ту нар. освіти (1920–24). Чл. Харків. історико-філол. т-ва.
1922–34 – дійсний чл. Науково-дослідного інституту історії української культури імені академіка Д. Багалія, 1923–26 керував істор. секцією. 1926–27 – позаштатний співробітник Комісії з виучування зх.-рус. та укр. права при ВУАН.
Працював як зав. від. архівознавства архів. секції Всеукр. к-ту охорони пам’яток мист-ва та старовини і Центр. архів. управління (ЦАУ) УСРР (1921–25), вчений архівіст та інспектор-інструктор ЦАУ УСРР. З 1929 – зав. Центр. архіву давніх актів у Харкові, пізніше – ст. н. с. архіву. Досліджував історію Лівобережної України 17–18 ст., зокрема питання заселення і становища селян до і після національної революції 1648– 1676. Автор статей історико-етногр. та історіографічного характеру, з питань архів. справи.
1937 заарештований і за сфальсифікованим звинуваченням засуджений до 10 років ув’язнення в таборах. Помер в ув’язненні (Тайшетлаг Гулаг НКВС СРСР; нині тер. РФ). Дата смерті невідома.
Тв.: Крестьяне в Левобережной Украине XVII–XVIII ст. Х., 1909; Д.П.Миллер: Биографический очерк. «Вестник Харьковского историко-филологического общества», 1914, вып. 5; Короткий нарис історії архівної справи на Україні та діяльності Укрцентрархіву за 1924 р. «Архівна справа», 1925, № 1; Замітки до історії мануфактури в Лівобережній Україні XVIII ст. «Науковий збірник Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури», 1926, № 2–3; До питання про індукту та евекту в Гетьманщині. Там само, 1927, № 6; Архівознавство. Х., 1932 [у співавт.].
Літ.: Наука и научные работники СССР, ч. 6. К., 1969; Історія Національної академії наук України. 1924–1928: Документи і матеріали. К., 1998; Бутич І., Коваль О. Барвінський Віктор Олександрович. В кн.: Українські архівісти: Біобібліографічний довідник, вип. 1. К., 1999.
О.В. Юркова.
Подробная информация на данный момент отсутствует.
Герб городу сему высочайше конфирмованный ее императорским величеством 1781, сентября в 21 день, прислан при указе из Правительствующего Сената 1782 года генваря 20 числа: в голубом поле бегущий волк означает имя города.
Подробная информация на данный момент отсутствует.