965 рік - розгром Святославом Салтова, міста, де жили алани та протоболгари.

1111 рік - вдалий похід руських князів на половців. Битва під Салтовом.

1627 рік - одна з перших літературних згадок про Салтівське городище в “Книге Большому Чертежу" ( "Книга Большому Чертежу" складена в 1627р. за царським наказом і являє собою приписи до карти Государства Російського): " А ниже Старицы с крымской стороны верст в 8-ми пал в Донец Колодец Салтовский. А ниже Салтовского Колодезя на Донце городище Салтовское от Колодезя с версту…”

1639 рік - Гетьман Остряниця поселив на Салтівськім городищі своїх козаків.

В 1641 р. Салтово було відібране у козаків, тут був організований сторожевий пункт, на який було надіслано 35 чоловік сторожі з Чугуєва (руських служилих людей), про що свідчить спеціальний царський наказ Бєлгородському воєводі.

1641 рік - вбивство Якова Острянина козаком Россохою під Чугуєвом.

1641 рік - черкаси покидають поселення на Салтівськім городищі.

В 1643 р. "под Салтовским городищем происходила битва с татарами, нападавшими на Чугуев, чугуевцы, отбив нападение, гнались за татарами и настигли их под Салтовским городищем. Об этом сражении чугуевский воевода писал на имя царя Михаила Федоровича донесение, в котором, в частности, говорится: "...и Божию милостию и твоим Государевым счастием чугуевские люди и поддячий Петр Васильев догнали татар под Салтовским городищем, и татар

В 1652 р. на Салтівськім городищі за наказом царя селяться 19 сімей боярських дітей з жалуванням по 3 руб. на рік, ("…и новые пришельцы, теснимые унией черкасов, называются "новики”).

І652 р. - офіційно є роком заснування Салтівської слободи. Серед переселенців в слободі жили селяни, козаки, руські служилі люди, боярські діти, українські шляхтичі, духовенство. Російський уряд заохочував заселення вільних земель Дикого поля з метою захисту країни від татарських набігів. Переселенці засновували "слободи", тобто, "вільні поселення", мешканці яких не були закріпаченими, а жили "слободно". Звідси й виникла назва краю - Слобідська Україна (Слобідщина, Слобожанщина).

1659 рік - початок будівництва міста Салтова на місці старовинного салтівського городища.

У 1668 р. був великий татарський набіг, від якого постраждали і верхнєсалтівці, хоча фортецю татари не осаджали. Татари прозвали це місце "Шайтан-гора" - «Чортова Гора». За повір'ям, після захоплення "Шайтан-Гори" далі їм в поході не таланило, тому вони обходили цю гору стороною.

1668 рік - заснована слобода Маяки - рідна сестра Верхнього Салтова в хазарські часи. Слобода мала фортецю з тайником, вежою, з якої був підземний хід до річки Сіверський Дінець. Жителі по всій сторожевій лінії тримали на караули, а в себе мали сторожевий пункт, будували маяки, - від чого й назва.

1674 рік - рік заснування Вовчанська. З кінця XVII ст. до 1765 року слобода Вовчі Води уже називається військовим сотенним містечком Вовчанським (Вовчим) Харківського козачого Слобідського полку.

За 1674 р. зберігся такий опис Верхнього Салтова: " И город Салтов построен на Салтовском городище, обставлен дубовим лесом вьшиной в две сажени, по городу две башни проезжих (с воротами), две на-угольннх (с чердаками) и две глухих. Внутри города тайник, который идет от городской стены к Донцу на 23 сажени. В городе же Государева Богомольная Соборная церьковь, престол Живоначальныя Троицы, погреб для пороху, одна железная пищаль, 96 ядер, и 7 пудов пороху..."

1674 рік - Салтів названо містом Вовчанського повіту, місто має фортецю з вежами, воротами і тайником, підземним ходом всередині фортеці, Собор Святої Трійці. Риття підземних ходів розпочалося задовго до останньої забудови міста.

На початку ХVІІІст. Верхнії Салтів починає губити своє значення, як фортеця, але продовжує існувати як "уездный город". В ньому находиться "приказная изба”, “крепостных дел контора”, тут вирішуються справи всього повіту.

1688 рік - в Вовчанську на річці Вовчій виходець задніпровський Нищун збудував церковний храм Святителя Миколая.

1703 рік - В Харківськім полку наказано прибавити ще 500 чоловік кінних казаків. Частину з низ було розміщено поблизу хутора Куп'євахи Вовчанського повіту (урочище Драгунівка)

1705 рік - Засновано слободу Нижній Салтів на березі Дінця Вовчанського повіту. «Грамотой от 12 февраля предписано отвести живущим в Верхнем Салтове черкассам, 670 человек земли в урочище речки Гнилушки на другой стороне Донца по реке Бабке на Ольховую пристань». Таким чином заселено Нижній Салтів і його мешканці зараховані в “подпомощные казаки”. Тоді ж у Нижньому Салтові засновано і споруджено храм Воздвиження Господня.

1710 рік - Слободи Рубіжня та Андріївка (нині Графське - Радянське) - даровані Шафірову.

1710 рік - Будівництво валу, який відділив Верхній Салтів від Рубіжньої слободи.

1720 рік - у селі Андріївці (нині - Графське - Радянське) в гирлі річки Деркули, що впадає в Сіверський Дінець, збудована і освячена церква святого Апостола Андрія Первозванного, від чого слобода одержала назву - Андріївка.

1727 рік - х. Терни, поблизу Андріївки Вовчанського повіту пожалувані Імператрицею Катериною І зятю своєму, чоловікові сестри Ганни Олексіївни Скавронської Симону Генріку, зведеному Імператрицею Єлизаветою 1742 року в графську достойність, відомому основоположнику графського роду графів Гендрікових.

1730 рік - в Малій Вовчій слободі Вовчанського повіту заснована церква Святого Духа.

1731 рік - у Верхнім Салтові збудована нова церква Різдва Хрестова.

1745 рік - землі Нижнього Салтова (нині - Старий Салтів), подаровані Імператрицею Єлизаветою Петрівною венгру Івану Самойловичу Хорвату. В цей час в слободі було три дерев'яних храми: Вознесенський, Георгієвський, Успенський.