1875 рік - у Вовчанську освячена цвинтарська церква Жінок-Муроносиць.

1875 рік - в Хотімлі Вовч.п. поміщиця Костевська подарувала Вовчанському земству будинок та 3 тис.р. для створення лікарні.

1875 рік - в Писарівці оновлена кам'яна Введенська церква.

1893 рік - Ось так описує Д. І. Багалей в Харківському збірнику за 1893р. стихію в Вовчанському повіті: "С 5-го на 6-е февраля во втором часу начинал падать при восточном ветре снег, который более и более усиливался, и к 10-ти утра ровные места покрылись на четверть, а в иных сугробы были в аршин и более. Ко 2-му часу пополудни снег заменился дождем, который с кратковременными остановками продолжал идти 8-го и 9-го числа. Мерзлая земля не пропускала воды, которая поэтому стекала в речку. 9-го числа лед на реках поднялся и поломался, а к вечеру возвышение рек достигло 3,5 аршина высоты над обыкновенным уровнем ее в летнее время. Глыбы льда с верховьев рек, задерживаемые ледорезами и плотинами, скоплялись. Прибывавшая вода поднялась очень высоко. Кусками льда сдвигались избы, находившиеся близ русла. Того же 10-го числа в 4 часа пополудню напором воды и льда вырывались сваи мостов. К 5-му часу восточный ветер и дождь заменились снегом с бурным северо-западным ветром. Переезды через мосты прекратились. Все строения в прибрежннх низких местах затоплены, многие жители были принуждены оставить свои избы. С 11-го февраля уровень воды начал постепенно понижаться. В Волчанском уезде внезапным и сильным разлитием рек, особенно Сиверского Донца, жителям причинены значительные убытки: прорваны мельничные плотины и снесены мосты. Наибольший убыток потерпели слободы: Старый Салтов, Лосевка, Пасевка. На низменных местах подмочен хлеб в скирдах, сложенное на лугах сено унесено водой, многие избы затоплены до того, что жители их принуждены были выбираться из них. Утонувших, впрочем, нет."

1893 рік - В цьому, 1893 році, змінилось русло Дінця (від Рубіжнього до Старого Салтова). На стариці (старому руслі) утворились три озера: Сліпцеве, Одовенкове, Сидирчине, - в місцях глибоких впадин - кожне з цих озер розміром понад 800 метрів у діаметрі.

1895 - 1898 роки - у Вовчанську закінчено будівництво залізниці, яка зв'язала Вовчанськ з Білгородом та Куп'янськом.

90-ті роки - проникнення на Вовчанщину закордонного капіталу. Було збудовано холодильник та м'ясо-птицекомбінат акціонерного товариства “Зейшорд” в Вовчанську, паровий млин Альтшулера, рубіжненський цукровий з-д “Роттермунд і Вейсе”...

1900 рік - у Верхньому Салтові місцевим вчителем Бабенко Василем Олек­сійовичем було відкрито некрополь пори раннього середньовіччя, що поклало початок дослідженню археологічної культури, яка одержала назву салтівської.

1902 рік - На XII археологічному з'їзді було об'явлено про відкриття - салтівсько-маяцьку археологічну культуру.

1903 рік - За описом тракту Вовчанськ-Харків:

"На 17-й версте на почтовом тракте Волчанск - Харьков на берегу Сиверского Донца расположена слобода Рубежная. При ней есть большой свекло-сахарный завод, принадлежащий обер-форшнейдеру графу Степану Алексеевичу Гендрикову (работающий под фирмой "Ротермунд и Вейсе", основанный в 1850г.). Вырабатывает песка, патоки и резки свекловичной на сумму свыше 400 тыс.руб. при 300 рабочих. Обе Рубежанские слободы (бывшая владыльческая и государственная) имеют до 1000 жителей. Неподалеку от Рубежных слобод также на берегу Северского Донца, лежит слобода Верхний Салтов, имеющая 3000 жителей и школы. Местность слободы была заселена в очень давнее время. Полагают, что здесь было укрепление половецкого хана Кончака, которого и теперь упоминают под именем Салтовского Городища. В 1639г. городище было отдано товарищам погибшего Якова Острянина, но через два года поселение снова опустело. В 1659г. городище было заселено черкасами, явив­шимися сюда с атаманом Иваном Андреевичем Семеновым "отдаться на пресветлую Государеву милость" и по указу государевому они поселились на сыром корню, на Сиверском Донце, на Салтовском городище, на татарском броду, где прежде был каменный город с крепостью. Во II половине ХVІІІ ст. Салтов был укрепленным городом и причислялся к Харьковскому полку, но позднее был переименован в слободу. На противоположном берегу Сиверского Донца между Верхним и Нижним Салтовом лежит слобода Ново-Спасская (Пассековка) - родовое имение Вадима Васильевича Пассека, родившегося в нем в 1807г и известного своими работами по истории, археологии, географии и этнографии вообще и Малороссии в особенности, а в частности прежде всего родной его Харьковской губернии, причем, сотрудниками В.В.Пассека были Средневский и Вельтман. Одним из московских друзей Пассека был в свое время А. Герцен. Вадим Васильевич Пассек умер в 1842г. В эпоху освобождения крестьян Пассековка, ныне имеющая более 600 жителей, принадлежала Леониду Васильевичу Пассеку, владевшему здесь при соседних деревнях З600 де­сятин земли. Ныне при отстоящей в 5-ти верстах отсюда деревне Марьяновке Пассеки владеют еще 2850 десятин земли, арендуемыми товариществом "Ротермунд и Вейсе". Полевое хозяйство ведется здесь при 4-польном севообороте.

30 ноября – 105 лет тому назад родился Козловский Валерий Мечиславович (17(30).11.1903–28.06.1980), художник, график, член Союза художников (1934). Участник Великой Отечественной войны. Уроженец г. Волчанск Харьковской губернии. В 1924–1928 гг. учился в Кубанском художественном техникуме (Краснодар), в 1928–1930 гг. – Киевском художественном институте. С 1932 г. жил в Воронеже. Один из организаторов и членов воронежского Товарищества «Художник». В начале 1950-х гг. являлся председателем правления Воронежского отделения Союза художников СССР. Автор тематических картин, портретов, книг, иллюстраций, политических карикатур во фронтовых газетах. Среди произведений: портрет И. В. Мичурина и серия рисунков «По мичуринским местам» (1933), «Освобождение Воронежа» (1936), «Колхозный праздник» (1941), «Из дальнего колхоза» (1954), «Домой пора» (1955). Еще при жизни он передал свои рукописные материалы в Государственный архив Воронежской области (фонд Р-1080). Частично его воспоминания о художественной жизни Воронежа 1930-х гг. были опубликованы в газете «Воронежский курьер» от 21 октября 1991 г. Некоторые работы В. М. Козловского хранятся в ВОКМ.

1905 рік, (22-25 листопада) - в с. Старий Салтів Вовч.п. - повстання бідноти, зруйновано млин купця Стрєкайлова, садибу поміщика Кір'якова. Самосуд чорносотенних кулаків над зачинщиками бідняцького повстання: був убитий лікар Познанський, ветеринарний лікар Постніков, селяни Лебединський, Захарченко, Манько, Саєнко. Заарештовано 30 чол., в тому числі учительки Сербіна та Крохмалева.

1905 -1906 роки - Селянські повстання в Хотімлі, Пасеківці, Кицевці, Варварівці та ін.

1907 - 1909 роки -- в місті Вовчанську працював вчителем російської мови і літератури письменник К.А.Триньов, зісланий сюди за свої демократичні статті.

1907 - 1909 роки -- в місті Вовчанську працював вчителем російської мови і літератури письменник К.А.Триньов, зісланий сюди за свої демократичні статті.

1908 рік - покладено початок споживчої кооперації в Вовчанськім повіті. Організатори - зав телефонною мережею А.Г.Громан, інженер Л.В.Ткаченко, бухгалтер М.А.Черенков.

Відомий соціал-демократи,  головний лікар Вовчанської земської лікарні, депутат 2-ї Державної Думи

1909 рік, 1 березня - в місті Вовчанську було заарештовано 45 чол. семінаристів, гімназистів, які зібралися на таємну сходку в будинку купця Дудки на базарній площі. Серед затриманих була гімназистка випускного класу Ганна Хоперська, дочка вовчанського ремісника, в майбутньому - учасниця підпільної боротьби в Харкові.

1910 рік - в Білий Колодязь з Америки було доставлено перший трактор, куплений Скалоном за 15 тис р. Трактор працював на кам'яному вугіллі, був завбільшки з паровоз.

1910 - 1913 роки - часи діяльності В.Г.Колокольцова: в місті Вовчанськ було постелено дерев'яні тротуари, збудовані артезіанські колодязі, розвернулось будівництво земських шкіл, лікарень, ветеринарних та агрономічних пунктів, доріг, поштово-телеграфних станцій.

1910 - 1913 роки - За темпами розвитку культури і освіти, благоустрою Вовчанський повіт займає друге місце в Російській імперії після Московського повіту. Тоді ж був здійснений фантастичний “прожект” обліснення території вздовж річки Сіверський Дінець, де раніше були суцільні піски. Все це було здійснено завдяки діяльності голови земської управи Вовчанського повіту Колокольцова Василя Григоровича.

1910 - в селі Верхній Салтів збудована чудова школа, що відзначалась гарним плануванням, мала світлі просторі класи, інші необхідні приміщення. В школі була достатня кількість навчальних посібників, підручників. Місцевий житель Гордієнко М.Ф. згадував: ”Розповідали мама, що на іспити завжди приїздив Колокольцов Василь Григорович, який особисто провіряв

З 1911 рік - Почав видаватись щотижневик "Волчанский земский листок". В ньому співробітничали Н.М.Алексєєва, О.В.Скрипаль (Згодом відомий радянський письменник Олесь Досвітній).

1911 - 1916 роки - виступи в Народному Будинку міста Вовчанська драматичних колективів (І.Г.Любченко-Прилуцького, Кропивницького та ін.)

1912 рік - в місті Вовчанську було створено Історико-Археологічний музей, його організаторами стали Бабенко В.О. та Колокольцов В.Г. Автор проекту - технік Вовчанського земства Харламов Г.Н. В Верхньому Салтові - створено філію цього музею.

1912 - в с.Білий Колодязь Вовчанського повіту була створена більшовицька організація робітників цукрового заводу, початок дії якої датується ще 1904 роком як невеликого таємного гуртка. Керівником був Стратон Данилович Олєйніков.

1914 рік - в місті Вовчанську збудовано міську електростанцію для освітлення вулиць.

1914 рік - в місті Вовчанську гасові вуличні ліхтарі замінено на електричні.